«Я вже стою тут десь півгодини, — каже Лариса Іванівна, — на тиждень банк закривався, бо велись ремонтні роботи. Тепер відкрились, а робити нікому! Прийшла і стою в черзі».
«Я, — каже Ніна Степанівна, — прийшла отримувати пенсію. Теж стою довго. Порядку ніякого! Один касир захворів, тому нас обслуговує той, хто залишився. Вчора ходила на пошту. Там теж простояла Бог знає скільки. Людей скоротили, робити нікому. Нема порядку, нема!»
«Вчора тут світла не було, — каже Алла Дмитрівна, — а сьогодні в черзі дві години простояла. Кажуть, раніше в банку працювало троє касирів. Одного «прибрали», другий захворів. От і залишилась одна, що працює за всіх»
Дійсно, можливо скорочення і додасть більше грошей до державного бюджету, та роботи менше не стало. Парадокс: армія безробітних оббиває пороги центрів зайнятості, а працювати нікому. Це і спричиняє довжелезні черги, штовханину і скандали.
