Кумедні та майже анекдотичні назви сіл на зразок Забурбелівка чи Кинуті Недопалки доволі часто виявляються не лише породженням фольклору, а й цілком реальними, як кажуть мовознавці, топонімами. Варто лишень поглянути на географічну мапу Полтавщини, зазирнути у краєзнавчий довідник або ж просто помандрувати територією області, щоб особисто переконатися у слушності хрестоматійного твердження: «А у селах веселих і люди веселі».
Бо як інакше можна пояснити існування на мапі краю такої кількості непересічних назв – Вирішальне (Лохвицький р-н), Заможне (Глобинський р-н), Сонячне (Машівський р-н) і Товсте (Семенівський р-н). Ці села, схоже, претендують на те, щоб перевершити назви вулиць Полтави, де є тупики Кривий, Глухий і Ламаний. Однак і їх можуть наздогнати за красою звучання такі населені пункти, як Гиряві Ісківці (Лохвицький р-н), Дрижина Гребля (Кобеляцький р-н), Пожарна Балка (Полтавський р-н) або Стовбина Долина (Новосанжарський р-н).
Досить багато на Полтавщині «великих» і «малих» сіл, причому в щонайпрямішому сенсі слова. З одного боку, в нас є Велика – Багачка (райцентр), Бузова (Шишацький р-н), Круча (Пирятинський р-н), Обухівка (Миргородський р-н), Павлівка (Зінкьківський р-н), Рублівка (Котелевський р-н), Рудка (Диканський р-н); Великий – Байрак (Миргородський р-н), Кобелячок (Новосанжарський р-н), Перевіз (Шишацький р-н), Тростянець (Полтавський р-н); Великі – Будища (Гадяцький, Диканський р-н), Кринки (Глобинський р-н), Липняги (Семенівський р-н), Солонці (Новосанжарський р-н) та, звісно, Сорочинці (Миргородський р-н). А з іншого боку, каскад назв типу Мала – Нехвороща (Машівський р-н), Перещепина (Новосанжарський р-н), Рублівка (Котелевський р-н); Малий – Бакай (Решетилівський р-н), Кобелячок (Новосанжарський р-н), Тростянець (Полтавський р-н) та Малі Будища (Зіньківський р-н). Крім того, є Вищі та Нижні Вільшани (Полтавський р-н), Верхня і Нижня Жужманівка (Козельщинський р-н), Старі й Нові Санжари (райцентр).
Хоча слід визнати, що полтавці не завжди і не в усьому витримують марку оригінальності, а тому аж у шести районах області є село Василівка (Кобеляцький, Козельщинський, Полтавський, Семенівський, Чутівський, Шишацький р-н), у трьох – Попівка (Зінкьківський, Карлівський, Миргородський р-н), у двох – Гоголеве (Великобагачанський, Шишацький р-н) і Ковалівка (Полтавський, Шишацький р-н).
Місцями, правда, трапляються і цікаві нюанси, як, наприклад, Божки, Божківське і Божкове (всі – Полтавський р-н), Кротенки (Полтавський р-н) і Кротівщина (Великобагачанський р-н), Козельщина (райцентр) і Козлівщина (Котелевський р-н). Або, скажімо, зворушливо-пестливі назви типу М’якеньківка (Решетилівський р-н).
Утім, мабуть, найбільш органічно вписуються у типово полтавську, котляревсько-гоголівську стилістику топоніми на зразок Безсали (Лохвицький р-н), Бугаївка (Глобинський р-н), Бухалівка (Зіньківський р-н), Зачепилівка (Новосанжарський р-н), Канави (Кобеляцький р-н), Паніванівка (Семенівський р-н), Пироги (Глобинський р-н), Пузирі (Семенівський р-н), Скоробагатьки (Лохвицький р-н) і цілком справжні, не анекдотичні Недогарки (Кременчуцький р-н).
Судячи з усього, всі ці назви могли породити лише дотепні й вигадливі натури, адже, мабуть, невипадково на Полтавщині є села Весела Долина (Глобинський р-н), Веселе (Лохвицький р-н) і Веселий Поділ (Семенівський р-н). Уже саме їх існування вкотре підтверджує згадану на початку тезу про взаємозалежність веселих сіл і веселих людей.