Початку концерту передує конкурс дитячого малюнка на асфальті. Просто на центральній площі Нових Санжар, неподалік районної адміністрації, малюють рівненькі квадрати — такі собі полотна, на яких маленькі художники потім кольоровою крейдою малюють Перемогу. У кожного — різну. Хтось зображує літаки із червоними зірками на крилах — напевно, у небі над Берліном. Хтось — червоний прапорі над рейхстагом. А хтось — святковий салют на честь закінчення війни. Дітлахи працюють над малюнками близько години, і після цього організатори конкурсу визначають кращих. Компетентне журі оглядає всі роботи і вибирає три, авторів яких називають переможцями. І місце посідає Сергій Вісич, ІІ — Женя Материнко і ІІІ — Інна Коростилева. Усі вони отримують пам’ятні сувеніри від директора районного центру соціальних служб Ігоря Романця. Взагалі, без солодких подарунків не залишається жоден учасник конкурсу — кожен отримує по шоколадці.
Паралельно із ходом конкурсу на імпровізованій сцені починається концерт. Спочатку до глядачів виходять учні Новосанжарського НВК. Вони співають пісню «Смуглянка». Співають під таку «міцну» «плюсовку», що їх власних голосів практично не чути. І лише один — крайній зліва намагається перекричати голос артиста і доказати, що пісню таки співають вони — учні. А учневі, який стоїть на протилежному краю, пісня, напевно, видається дуже смішною, тому він, просто давлячись сміхом, періодично відвертається від глядачів. Очевидно, що «партизанский молдаванский отряд» видається хлопцю річчю надзвичайно смішною. Зрештою, хлопці доспівують і за свій виступ навіть чують вигуки: «Браво!». Ну що ж, виходить, що «Смуглянку» саме так і треба виконувати.
Далі виступають учасниці «Лілеї» з центру культури і дозвілля. Вони, як завше на 9 травня, у військових гімнастерках та пілотках. Співають і тримаються вони значно краще за своїх молодих попередників. Співають воєнних пісень, відомих усім, а тому слухають їх більш менш уважно і після виступів аплодують.
Триває концерт близько години. Завершують його також учні Новосанжарського НВК — але вже інші. Ці співають, хоч і не зовсім майстерно, проте з почуттям і своїми голосами. Після закінчення концертної програми новосанжарців, які зібралися на площі, збирають у святкову колону. У руках декого з учасників ходи загоряються великі та маленькі свічки. За хвилину лунає команда і процесія рушає. У цьому році організатори свічкової ходи вирішили, що йти у тиші — нецікаво і неправильно. Тому колону очолює автомобіль, який везе за собою поміст із встановленою на ньому апаратурою та дизельним двигуном. Як тільки колона рушає, із динаміків звучать воєнні пісні. Так, під музику і зі свічками у руках, процесія прямує до пам’ятника Слави. Там керівники району та усі бажаючі кладуть букети та гірлянди квітів до підніжжя пам’ятника. Потім колона вирушає до центрального кладовища, де покладають квіти до братської могили і проходить урочистий мітинг.
Наступного дня урочистості з нагоди Дня Перемоги продовжуються мітингом біля пам’ятника Слави та громадською панахидою по загиблих воїнах.
