У листі висунуто ряд звинувачень. Зокрема, в ньому йшлося про закриття школи, пошти, неприбирання заметених взимку вулиць, нестача робочих місць. Також висунута вимога залучити в село інвестора, якому здаватимуться землі в оренду, та при умові створення робочих місць протягом двох років. У якості такого інвестора запропонована Ольга Гунжель, яка має намір розвивати овочівництво і забезпечити жителів села п’ятдесятьма робочими місцями. Ішлося також про «розбазарювання» земель агрофірмі «Добробут», в якій працює лише 18 чоловік. У разі невирішення даних питань пообіцяно діяти більш рішуче. Наприклад, перекрити транспортний рух на трасі Решетилівка — Дніпропетровськ. Листа підписали 66 чоловік.
Анатолій Таранушич дав публічну відповідь з приводу почутого:
«Для тих землекористувачів, які прийшли на територію Кобеляцького району є спеціальні нормативи. На 1000 Га землі існує відповідний норматив на створення робочих місць. Якщо умови виконуватись не будуть, землі повертатимуться. Що стосується неприбраних взимку доріг, то це було не за мого керівництва. Перше, що я зробив, коли став на посаду голови адміністрації, то це дав розпорядження відремонтувати так званий БАТ (артилерійський тягач — авт.). На території Полтавської області їх всього три, і один із них — у Кобеляцькому районі. На це витрачено 70 тисяч гривень, не бюджетних (наголошено). Щодо пошти, то сьогодні питання про її закриття не стоїть. З ситуацією про функціонування школи скажу, що її теж не планується закривати. Для кращого розуміння ситуації поясню: в школі сьогодні навчається 20 учнів і працює відповідний контингент учителів. 270 тисяч гривень на рік витрачається тільки на зарплату. 20 учнів у школі — це не нормально! Та все ж, вона працюватиме.
Що стосується інвестора, хотілося б сказати, що в Лучки справді потрібен інвестор, та такий, який займався б, перш за все, тваринництвом. У Кобеляцькому районі працюють інвестори росіяни, так званий «Белгранкорм». Питання про те, щоб ця фірма прийшла в Лучки, вивчається. З приводу «розбазарювання» земель, то відповім, що 198 Га землі без аукціону віддано фірмі «Добробут» на повній підставі. Фермер Володимир Сіренко — потенційний інвестор, якого рекомендую, та без думки громади рішення не прийматиметься. У нього є бажання займатися вівчарством, тому що на молочне скотарство треба багато коштів. У Володимира Григоровича вже є 200 Га землі на території Кобеляцького району. На території Лучківської сільської ради — 385 Га земельного запасу, і всі вони обробляються, крім 24 Га, що були запропоновані Гунжелю. З цих земель спеціальні кошти будуть надходити в сільську раду. Розбазарювання земель абсолютно ніякого немає. 98 Га забрано в «Добробуту», бо не було відповідних документів, а сьогодні їх оформити неможливо. Було запропоновано Гунжелю попрацювати на 24 Га землі, щоб далі подивитись на що він здатен. Що стосується того, кому давати землі, а кому ні, то повідомлю наступне. Кожного фермера, перед тим як надати йому землю, ми перевіряємо. Це саме стосується і Гунжеля. По тій інформації, яку ми отримали і перевірили, раніше фермерська справа в нього не йшла. На найближчий час, все ж таки, плануємо залучити інвестора в Лучки. Не приймете Сіренка, знайдемо іншого. Якщо є якісь питання або пропозиції — звертайтесь, і разом ми їх вирішимо».
Павло Гунжель висловив свою точку зору з цього питання:
«Моя жінка Ольга Гунжель хотіла створити за соціальною угодою 50 робочих місць протягом двох років. Я не беру пропоновану землю 24 гектари, бо я її не отримаю. Так, раніше я орендував землі, та це було ще в 2003 році і немає ніякої різниці, що виросло на тих землях, а що ні. Сьогодні мені запропонували три ділянки, та відстань між ними становить близько 30 кілометрів. На цій території ніколи і нічого не росло. Зараз я теж займаюсь овочівництвом. Насіння і гербіцидів у мене вистачить на три Кобеляцьких райони. Уже є реальна сума, яку я можу вкласти в проект. Сил і бажання також вистачить. Залишилось лише отримати землю».
На що Анатолій Олексійович відповів: «Покажіть приклад, що ви можете. Якщо справа піде, то через рік землю для вас знайдемо. Байки Крилова я слухати не хочу».
Також була почута думка фермера Володимира Сіренка:
«Я заробляю гроші своєю працею. На території Кобеляцького району працюю вже 10 років. Якщо дадуть землю, то я намагатимусь все відновити на них. Багато робочих місць відразу створити не можу, та для початку, тракториста і водія точно працевлаштую. В планах займатися вівчарством. Багато вкладати не обіцяю, та працювати буду».
30 гривень з гектара отримуватиме сільська рада від інвестора. І було наголошено, що до 2010 року єдиний «Добробут» сплачував по 15 гривень за гектар. На запитання, що буде вирощуватись на орендованих землях сільський голова відповів: «Уже ж не бур’яни! Основна наша задача — зберегти село».
На кінець зустрічі було почуто безліч думок та пропозицій. Та все ж зійшлися на одному, що інвестор в Лучках буде. Питання в тому — хто? Це вже залишать на розсуд лучківських жителів, без яких нічого не вирішуватиметься.
