Стався конфлікт 6-го травня близько 10.00 у підвальному приміщенні школи. Про те, що сталося, розповідає мати постраждалого хлопця — Ліна Миколаївна:
— Мій син разом із іншими учнями ішов на урок цим підвальним приміщенням. Коли проходив повз одні з дверей, він стукнув по них долонею. Двері відчинилися, звідти визирнув працівник школи і запитав: «Хто стукав?». Діти не зізналися і чоловік закрив двері. Аж тут до мого сина підійшла техпрацівниця школи і сказала, що це він стукав у двері ногою. Він заперечив. Тоді вона вдарила його ногою по нозі, потім рукою по шиї. А потім зі словами: «А тепер попробуй і головою!» вдарила його лобом об залізні двері й пішла. Переляканий син зателефонував мені і розповів про те, що сталося. Я, обурена тим, що мою дитину побили у стінах школи, одразу ж звернулася до директора Новосанжарського НВК Миколи Решетила із вимогою звільнити цю техпрацівницю із роботи. Він пообіцяв, що по цьому факту буде проведено службове розслідування і лише по його результатах він прийме рішення.
Микола Решетило, із яким ми зустрілися за кілька годин, розповів, що службове розслідування дійсно провели. За його результатами техпрацівниці винесено догану. Але звільняти її не будуть.
— Ця людина більше двадцяти років пропрацювала у школі, раніше з нею нічого подібного не траплялося, — пояснив директор, — Та й сама техпрацівниця не визнає, що вона била хлопця — говорить, що лише злегка підштовхнула його у напрямку дверей. А ногою за ногу нібито зачепила випадково, коли підходила до учня, щоб пояснити, що стукати у двері не можна.
Щоб перевірити, хто ж саме говорить правду — учень чи прибиральниця — дирекція школи провела невелике внутрішнє розслідування. У його ході опитали свідків інциденту — вісьмох учнів 5-го класу, які були присутні під час конфлікту. Пояснення зі школярів брали у присутності шкільного психолога, працівника міліції та представника відділу освіти. Пояснення усіх вісьмох учнів співпадають відсотків на 95. «Підійшла… вдарила по нозі… по потилиці… потім сказала: «А тепер попробуй головою» … і лобом об двері…».
Незважаючи на ці свідчення, техпрацівниця спочатку взагалі спростовувала сам факт побиття учня. Але потім, раптом, вирішила домовитись про зустріч із матір’ю хлопчика і попрохати у неї вибачення.
— Я не знаю, як я стрималася, — говорить Ліна Миколаївна, — Але говорити з нею я далі не схотіла. Я гадала, що після розслідування дирекція школи її звільнить із роботи. Цього не сталося, тому я змушена буду подавати на керівництво школи до суду — за бездіяльність у такій надзвичайній ситуації. Адже сьогодні вона його вдарила рукою, а завтра вирішить побити на голові швабру. Я вважаю, що такій людині не місце у школі.
Директор школи Микола Решетило також приніс матері хлопчика вибачення за факт застосування фізичного насильства щодо її дитини з боку техпрацівниці школи. Але вважає, що звільнити останню він не має законних підстав.
— Якби я міг її звільнити, то вже б звільнив, — пояснив Микола Іванович, — Але такої статті, за якою я міг би це зробити, я не знайшов, переривши цілий кодекс. Розумієте, сьогодні я її звільню, а завтра вона поновиться рішенням суду — от і все.
Та навіть якби директор і хотів, то звільнити техпрацівницю цього тижня він не мав би ніякого права. Адже жінка з понеділка перебуває на лікарняному і на роботу не ходить. Постраждалий у сутичці із нею п’ятикласник школу відвідує, але, за словами його матері, отримав моральну травму і досі не може повністю прийти у себе і стати спокійною та безтурботною дитиною. У двері класів він, напевно, ще довгий час не буде стукати, але і техпрацівників, скоріш за все, обходитиме десятою дорогою.
Відкритий лист матері
Шановна редакція газети «ЕХО», шановні читачі, а особливо батьки, діти яких навчаються в Новосанжарському НВК!
Кожна мати, відправлючи свою дитину до школи, сподівається на те, що її дитина в стінах школи захищена і здорова повернеться додому. Так думала і я. Але той інцидент, який стався в стінах Новосанжєарського НВК з моїм сином, якому 11 років, учнем 5-А класу, назавжди розвіяв усі мої сподівання.
Шостого травня на перерві близько 10.15 в приміщенні школи, на очах у своїх однокласників, мій син був побитий і принижений техпрацівницею НВК Світличною А. С. Ідучи по коридору підвального приміщення, де в 5-А класу повинен був бути урок, мій син стукнув долонею у двері. Побачивши це, техпрацівниця підскочила до нього, спочатку почала бити його ногою по ногах, потім рукою по шиї, а наостанок, після слів: «Спробуй ще й головою», — взяла його за шию і почала штовхати головою об двері (зі слів мого сина та учнів 5-А класу, які це бачили).
Я подала заяву на ім’я директора школи, до райвідділу міліції та в районне управління освіти, щоб розібралися у цьому інциденті.
Моя дитина одержала велику психологічну травму та синці, що підтверджую я, як мати, судово-медична експертиза та розслідування Новосанжарського РВ УМВС. Хлопець боїться ходити до школи, щоб випадково не зустрітися із цією людиною. Зараз мій син проходить психологічну реабілітацію за допомогою психолога соціальної служби.
19 травня 2011 року я отримала відповідь на свою заяву від директора Новосанжарського НВК. Колектив школи визнав, що техпрацівниця застосовувала фізичну силу і грубе ставлення до мого сина, але покарали винуватицю лише доганою. Як я зрозуміла зі слів директора, свідчення дітей у стінах школи до уваги не взялися, а взяли до уваги тільки слова техпрацівниці, яка, звісно, все заперечує.
Кожен з батьків повинен замислитися, що на місці моєї дитини могла бути дитина будь-кого з вас. Скількох іще дітей цій людині потрібно побити, щоб її звільнили з роботи? Навіть в очах дітей ця людина залишилась непокараною і продовжує працювати поруч із ними. Чи їм чекати того, що завтра таке може трапитися з ними?
Ліна Скляр, мати.
Нові Санжари. 20.05.2001 року
