Раніше майже в кожному селі звичною справою було здавання молока, як кажуть, попід дворами. У кращому випадку здавачі збиралися під таким-сяким шиферним навісом, у гіршому — просто десь на лавочці чи на пеньках на окраїні вулиці. Звичайно ж, ніяким ветеринарним, санітарним чи гігієнічним нормам таке збирання-здавання молока не відповідало. І ситуацію вирішили виправити. Ще у минулому році до збирачів молока довели вимоги про необхідність встановлення у місцях збору молока спеціальних пунктів. Пункт цей не має бути величезним палацом, нафаршированим меблями та оргтехнікою, але певним нормам відповідати повинен. А саме — має розміщуватися у окремому металевому приміщенні, мати електроенергію, опалення, водопостачання та каналізацію. Крім цього, у пункті повинні знаходитись усі необхідні прилади та реактиви для зважування та визначення якості молока. Звичайно ж, спочатку спроби змусити збирачів встановити такі пункти успіхами не увінчались. Ну кому захочеться витрачати зайві кошти на якесь (нехай і маленьке) приміщення, коли можна і далі просто їздити попід дворами. Але ветеринарна служба разом із іншими компетентними службами вирішила ситуацію на самоплив не залишати, а натомість регулярно збирачів перевіряти. При виявлення такого збирання «попід дворами» — у пилюці та антисанітарії збирачів на деякий час позбавляли права на збирання молока, а потім штрафували на немаленькі суми. Це, зрештою, дало свої результати. І у Новосанжарському районі почали один за одним з’являтися відповідно обладнані пункти прийму молока. На сьогодні їх по усьому району налічується вже 28. Проте є вони ще далеко не в кожному селі.
— 14–15-го травня ми провели черговий рейд по місцях прийому молока у різних селах, — розповідає Зоя Ащеулова, начальник управління ветмедицини у Новосанжарському районі. — Забрали ветеринарні довідки у п’ятьох збирачів, які досі не встановили у цих селах пункти і збирають, як і раніше, — кому де придумається. Тепер вони знають: якщо не поставлять пункти, то комісія, яка видає ці довідки збирачам, на наступний місяць просто не дасть їм права збирати у районі молоко.
На сьогодні пункти прийому молока встановили ФОП «Козуб О. С.» (м. Полтава) — у Великому та Малому Кобелячках, Андріївці, Крутій Балці, Пологах-Низ, Варварівці, Богданівці, Малій Перещепині та Галущиній Греблі; ПП «Білоцерківська агропромислова група» (Велико-Багачанський район) — у Старих Санжарах, Стовбиній Долині, Давидівці, Поповому, Супротивній Балці; ЗАТ «Гадячсир» — у Драбинівці, Шпортьках, Маячці, Губарівці, Полузір’ї, Великому Кобелячку, Шовкоплясах; ПП «Шульгін» — у Поповому; «Пирятинський сирзавод» — у Пологах та Малій Перещепині. Прогрес, звичайно, очевидний — пунктів встановлено вже чимало, тоді як ще минулого року у районі не було жодного. Але працювати ще є над чим, адже, наприклад, у такому великому селі, як Нехвороща, досі немає жодного пункту.
— Деякі збирачі, замість того, щоб поставити пункт, їздять і розповсюджують серед людей недостовірну інформацію, — продовжує Зоя Ащеулова. — Говорять, що не будуть приймати у селі молоко, бо їм, мовляв, ветеринарна служба забороняє. А це — неправда! Ми нікому не забороняємо, ми просто намагаємось заставити їх працювати відповідно до норм. З ними ж по-хорошому, виходить, не можна. Доки ти з ними по-хорошому, вони жаліються, що і бідні, і копійки рахують, а як тільки за петельки візьмеш, то одразу — звідки й гроші на пункт взялися!
Тож, не дивлячись на небажання деяких збирачів, пункти прийому молока їм рано чи пізно таки доведеться встановлювати. І будуть у нас приймати молоко, майже, як у Європі. Було б тільки що приймати…
Лист в тему:
Приймальні пункти чи наруга над селянами?
Написати до редакції газети «ЕХО», яку я, до речі, виписую кілька років поспіль, мене змусила ситуація, яка склалася. На все наше село Великий Кобелячок Новосанжарського району поставили всього-навсього три приймальні пункти молока (село наше розтягнуте на декілька кілометрів). Мало того, що молоко приймають по смішній, а для селян — гіркій ціні — 1грн. 80 коп. за 1 л, так ще і носити треба за півкілометра і більше. Обладнання приймального пункту складається з вагончика, дерев’яного помосту і пластмасового рукомийника. Усе принесене молоко в вагончику не вміщається. Отже, санітарні умови лише погіршилися. Який сенс об’єднання приймальних пунктів? Щоб донести молоко, доводиться декілька раз ставити його на землю, аби відпочити. З селянина хочуть витягти всі жили. Отримані копійки за молоко йдуть на заготівлю кормів та на щеплення. Тому корів стає все менше на селі. Якщо так буде далі, то скоро на Україні вони будуть занесені до Червоної книги.
Кириленко Лідія Василівна,
мешканка села Великий Кобелячок
