Уже традиційно наприкінці травня медичні працівники області збираються на фестивалі мистецтв «Душі криниця», що проходить у Бузковому гаю, що поблизу Диканьки. Вокальний ансамбль «Україночка», до складу якого входять Наталія Сорокалат, Наталія Батрак, Оксана Белименко, Людмила Суяркова, Людмила Ходюк та Галина Куць, на таких заходах — не новачок. Уже кілька разів поспіль вони привозять із фестивалю почесні нагороди. Цьогоріч теж приїхали з дипломом другого ступеня.
— Їх уже і чіпляти ніде, — сміється старша медсестра ЦРЛ Марія Григоренко. — Оцей, новенький, тулила то туди, то отуди. Та так і облишила. Нічого, знайдемо місце і для цього диплому. Звичайно ж, приємно, що в нас є такі дівчата. Зараз дуже кого не заженеш на репетицію. А вони — молодці. Співати, значить співати! І керівник В’ячеслав Павлович Шеванов ними задоволений. Нашу «Україночку» знають уже по всій області! А ще з нами завжди їздить виступати голова районної ради, наш колишній колега Олександр Михайлович Бондаренко. Він завжди поза конкуренцією. Він як співає — аж мурашки поза шкірою. А аплодують йому як… Цього року змагалося аж сорок колективів. Думаю, що друге місце, яке нам дісталося — дуже гарний результат. А гран-прі вибороли медики із Нових Санжар. Нічого, колись і в нас буде! Про нас уже знають в усій області. Нашу «Україночку» в минулому році запрошували вітати обласну адміністрацію медичних працівників. Це було дуже почесно для нас. Пам’ятаю, як вперше поїхали виступати до Миргорода. Який там Будинок культури! Курорт же. Зайшли ми в середину, а там сцена, як стадіон, здоровенна. А там саме миргородці репетирують. Питають: «А ви звідки?», «З Машівки», — відповідаємо. Вони на нас так подивилися… Так ми й завоювали перше місце. Щоб знали, що таке Машівка…
Про враження від фестивалю запитали в самих учасників.
Олександр БОНДАРЕНКО, соліст:
— У цьому році фестиваль відокремився і зібрав на головній сцені Бузкового гаю виключно медичних працівників. Із одного боку так навіть краще, адже вся увага журі прикута до людей, які поєднують лікарську діяльність із мистецтвом. Хоча є і мінуси, бо не було всіх отих розваг, атракціонів, виставок, що традиційно вирували тут тиждень назад. Звичайно, журі було дуже важко визначити переможців, бо виконавський рівень деяких солістів та колективів був і справді високий. Особливо з обласного центру та інших міст Полтавщини. Якщо чесно, то був не впевнений, що одне із призових місць буде наше. Та вирішальну роль зіграв і репертуар наших пісень, який, як кажуть, був підібраний в «десятку». Ми підготували і патріотичні пісні, і пісні про Диканьку. А ще ми старалися з усіх сил. Прекрасно провели час, отримали велике задоволення і від виступу, і від спілкування з колегами. Та й погода не підвела. Це було справжнє свято.
Наталія СОРОКАЛАТ, учасниця ансамблю «Україночка»:
— Ми з великим нетерпінням чекаємо цього фестивалю. Ніде так душею не відпочинеш, як тут. Він із кожним роком стає кращим. На репетиції ходимо з великим задоволенням. Ніхто нас не заставляє. Це, як кажуть, душевний порив. Я в художній самодіяльності з 2002 року. Нас уже знають, як колектив. У нас дівчата хороші, харизматичні. Чим ми подобаємося? Бо співаємо з душею, від щирого серця. У нас Маша Павловна завжди тон задає. Каже: «Дівчата, а хто ж іще, як не ви?». Вона — душа нашого колективу. Багато з нами працює В’ячеслав Павлович Шеванов. Він і партії розпише, і фонограму гарну підбере, і підкаже, як потрібно правильно співати. В нас завжди була проблема: в чому виступати. А в цьому році нам дали хорові костюми. Зовсім інша справа: стильно, красиво. Поїздка видалася просто чудовою.
