Звичайно, є ще Івана Купала, День селища, День молоді та День Незалежності. Але такої кількості людей, яка щороку приходить на випускний вечір, важко побачити на якомусь іншому святі. Адже випускний — це більше, ніж просто свято. Кожен, хто приходить на центральний стадіон, хоче із гордістю подивитися на свого сина чи доньку, внука чи внучку, знайомого чи знайому. А оскільки Нові Санжари — не дуже велике селище, то серед рідних, близьких і знайомих у випускників — мало не половина населення містечка. І навіть тих, у кого серед цьогорічних випускників немає ні знайомих, ні рідних, все одно це свято не залишає байдужим. Адже такого параду вишуканих суконь у Нових Санжарах більше не побачиш ніде. Тому не секрет, що більшість жіночої глядацької аудиторії приходить подивитись передусім «на плаття». І, звичайно ж, на їх власниць.
Цього року, вже традиційно, випускники та їх близькі зібралися біля Новосанжарського НВК за кілька годин до старту свята. Адже до початку урочистостей потрібно було ще провести індивідуальні і покласові фотосесії. Це раніше цифрова фотокамера була для пересічного українця малодосяжним дивом техніки. А тепер майже кожен іде на такі свята із власним цифровиком. Тому передвипускна фотосесія розтягується на годину-півтори. Усі випускники фотографуються із мамами-татами, вчителями, однокласниками та друзями. І лише після того, як кількість пам’ятних знімків визнають достатньою, усі урочистою колоною вирушають у традиційний похід до пам’ятника Слави.
Людині сторонній мета цього довгого походу може видатися незрозумілою. Навіщо випускницям на високих підборах потрібно робити такі зусилля, щоб подолати чималу відстань до монументу і назад до центрального стадіону? Але відповідь, як кажуть, перебуває на поверхні. Адже доки випускники йдуть туди і назад, на узбіччя дороги виходять із своїх будинків десятки новосанжарців, які бажають подивитися на цьогорічних випускників. І цей похід для них — своєрідний момент слави. Адже саме у день випускного вони — серйозні та урочисті хлопці, красиві та вишукані дівчата — є героями дня. І у цей день всі Нові Санжари дивляться лише на них. Для того, напевно, і організовують цей, можливо, і втомливий, але урочистий похід. У завершальній його стадії випускники кладуть квіти до підніжжя пам’ятника та йдуть до центрального стадіону, де на них із нетерпінням чекають переповнені трибуни.
Зробивши півколо біговою доріжкою стадіону, випускники зупиняються навпроти центральних секторів та випускають у небо символічні повітряні кульки. Після цього звучить легка музика і випускники просто на біговій доріжці кружляють у вальсі. А потім сідають на приготовані для них стільці навпроти центральних секторів. Тут, на очах своїх рідних та близьких вони приймають вітання спочатку від директора Новосанжарського НВК Миколи Решетила, а потім від представників влади — голови Новосанжарської райдержадміністрації Сергія Шовкопляса та селищного голови Андрія Реки. Після вітальних слів керівники беруть на себе приємну місію вручення золотих медалей. Їх цього року отримують дві учениці 11-В класу — Зоряна Олянич та Юлія Пащенко.
Услід за кращими ученицями атестати про успішне закінчення школи отримують 68 цьогорічних випускників — учні 11-А, 11-Б та 11-В класів. Протягом вечора випускники слухають привітання від своїх учителів, батьків та друзів. Для них танцюють і співають новосанжарські самодіяльні артисти. І саме для них розфарбовує у різні кольори небо над Новими Санжарами святковий салют. Після цього свято переходить у більш неофіційне русло і випускники разом із батьками відзначають закінчення школи. Ранок наступного дня вони зустрічають старішими усього на один день. Але цей єдиний день назавжди відділяє випускників від шкільного минулого — уроків та перерв, вчителів та однокласників. І цей перший після випускного ранок стає першим по-справжньому дорослим, за яким у них — ціле самостійне життя.
