Не біжіть попереду паровоза

Нині в Україні розпочалась так звана реформа системи охорони здоров’я. Дехто бачить в ній одні лише «плюси». Але чи не передчасно робити позитивні висновки?
У Кобеляцькому районі, як і у всій Україні, проходять реформи. Зачепили вони і таку важливу для кожного українця галузь, як медицину. Деякі кроки з реформування системи охорони здоров’я вже зроблені. І, судячи із Програми соціально-економічного розвитку району та Програми соціального-економічного розвитку сільських населених пунктів, влада буде продовжувати ці заходи. Тим більше, що органи місцевого самоврядування, а конкретніше — депутати Кобеляцької районної ради, фактично «благословили» починання виконавчої влади.
Та не всі депутати повністю підтримують заходи з реформування медицини. Проти скорочення кількості ліжок у стаціонарах та пониження в ранзі дільничних лікарень проголосували частина кобеляцьких обранців від «Фронту Змін» та від «Батьківщини». Автор цих рядків був і є у складі тих, хто не підтримує так зване реформування у царині охорони здоров’я. Це свідомий вибір, а не позиція типу «а Баба Яга проти». Нижче спробую пояснити позицію противників реформ у їх нинішньому вигляді та попередити про потенційні небезпеки, які чекають на цю життєво важливу сферу.
Одразу повідомлю, що питання закриття стаціонарів у дільничних лікарня Кобеляччини досить бурхливо обговорювались на засіданні профільної комісії райради. І не знайшли там підтримки. Члени комісії не дали «добро» на скорочення. Тоді було організоване спільне засідання кількох комісій. І от там уже знайшлась достатня кількість голосів, щоб винести питання на сесію.
На мою думку, депутати райради фактично проігнорували рішення сільських громад, які їх вибирали. Адже жителі сіл, особливо ті, що мешкають на території Іванівської сільської ради, виступили проти «оптимізації» медичних закладів. Вони резонно побоюються, що залишаться взагалі без медичних послуг. Перший крок для цього вже зроблено. Більшість жителів сільської місцевості вже не мають змоги отримувати цілодобово первинну медичну допомогу. Після шістнадцятої години, захворівши, їм доведеться або терміново їхати в Кобеляки, або терпіти до ранку, доки відкриється денний стаціонар. Цим заходом може бути погублена педіатрична і терапевтична допомога на селі. Тобто, допомога дітям і людям похилого віку, які тільки й залишились у сільській місцевості.
Нам зараз багато говорять про так звану сімейну медицину, посилаються на досвід Європи. Цілком можливо, що за цим — майбутнє. Але ж ми живемо і хворіємо вже сьогодні. Чи є в Україні така інституція як досвідчений і кваліфікований сімейний лікар? Чи є в Дашківці, Іванівці, Озерах укомплектовані машини «швидкої допомоги», щоб увечері чи вночі доставити пацієнта у Кобеляки чи Полтаву? Немає ні першого, ні другого. Я вже не говорю про наші знамениті дороги. Проїхавшись по них, і здорова людина захворіє.
До речі, Дніпропетровська область же відмовилась брати участь у одному із пілотних проектів з реформування медицини. Причина проста: вчасно не отримавши допомоги, почали вмирати люди.
І наостанок, можливо, найголовніший аргумент. Чітких критеріїв і рекомендацій з реформування системи охорони здоров’я у нашій державі немає. У всякому випадку, вона ще не озвучена. Іде експеримент. А він, як відомо, може виявитись невдалим. І дуже прикро, що в Кобеляцькому районі цьому експерименту дано «зелене світло». Виконавча влада і депутати фактично побігли «попереду паровоза». Можливо, вони хочуть стати «святішими від Папи Римського»? Можливо, й стануть. Хоча частіше біганина поперед паровоза закінчується по-іншому. Нагадаю й про те, що експерименти в медицині є експериментами над людьми. Особисто я і мої нечисленні однодумці брати в цьому участь не бажаємо, тому що депутати повинні відстоювати інтереси громади, допомагати вирішувати її нагальні проблеми. А «швидка допомога» ніяк не зможе замінити цілодобове надання первинної медичної допомоги за місцем проживання.

Логін:
Пароль:
запам'ятати