Відкривали та закривали для відвідування храм кілька разів. Одного разу — коли важкий гранітний хрест, установлений на вершині могильного пагорба, почав просідати. Тоді в могильній капличці було вирішено зміцнити фундамент.
У 1930-ті роки храм перетворили на склад для зберігання паливно-мастильних матеріалів. Унаслідок цього була порушена система вентиляції, зник розпис храму, почали руйнуватися стіни, розповіли в музеї історії Полтавської битви. У повоєнні роки пам’ятник на братській могилі російських воїнів і могильну каплицю кілька разів реставрували. У 1958 році храм для відвідування закрили надовго, на більш ніж півстоліття.
Заново відкрити капличку планували на 300-річчя Полтавської битви. Але відремонтувати не встигли. Доробили тільки до 302-ліття. У склепі братської могили облаштували жалобну залу: установили мармурову дошку з лавровим вінком, бойові прапори. Проблема з вентиляцією залишається, а отже, сирість буде й надалі руйнувати приміщення.
