Дівчина приїхала добровольцем Корпусу Миру США на замовлення Селещинської школи працювати за спеціальною навчальною програмою викладання англійської мови. Мегган 24 роки. Вона із міста Сакраменто, що в штаті Каліфорнія. Три роки навчалася в Каліфорнійському університеті, а закінчувала навчання в Німеччині за програмою обміну студентами. Спеціальність – міжнародні відносини.
Згідно з угодою між Корпусом Миру США та Селещинською школою, волонтерка в Селещині, два роки разом із місцевими вчителями англійської мови створюватиме для школярів справжнє англомовне середовище і весь цей час керуватиметься українським законодавством.
У школі за свою роботу дівчина зарплати не отримуватиме. Грошове забезпечення, медичне обслуговування та професійну підготовку їй надає Корпус Миру США, філія якого знаходиться в Києві.
Мегган разом із сотнею інших американських добровольців із березня цього року проходила в Києві тримісячні підготовчі курси. Жила в цей час у містечку Кагарлик Чернігівської області в дуже гарній сім’ї, яка виховує чотирьох дітей. Із цими людьми Мегган і зараз підтримує теплі стосунки.
Кожен день, із понеділка по п’ятницю, на чотиригодинні заняття. Каже, що в неї був дуже гарний вчитель української з Київського університету, але все одно було важко. Тривалий час не могла нічого сказати, окрім «так», «ні» і «мене звати Мегган».
Перед поїздкою в Україну дівчина вже працювала за однією з програм американського Корпусу Миру в Китаї. Але там вивчила лише найнеобхідніші побутові вирази, оскільки більшість китайських студентів добре володіє англійською.
Під час нашої розмови Мегган підстраховувала вчителька англійської мови Селещинської школи Євгенія Месечко. А правильніше сказати обидві молоді дівчини, які вже встигли добре подружитися, допомагали одна одній в бесіді. Адже для Жені це теж неабияка мовна практика і за два роки співраці вона зможе досконало оволодіти розмовною англійською. Тож кілька питань до Мегган:
– Чому вирішила приїхати в Україну?
– Я люблю подорожувати, мені подобається викладати. Хочу здобути новий досвід у новій країні, більше дізнатися про українську культуру і людей, про життя в Україні.
– Як поставилися батьки до твого рішення?
– Вони були не в захваті від того, що я їду в Україну, але зараз вони налаштовані позитивно і підтримують мене. Їм просто хотілося, щоб я побула більше вдома, біля них. Адже університет я закінчувала в Німеччині.
– Хто твої батьки?
– Мама працює вчителем початкових класів. Батько – психолог. Є ще молодша сестра п’ятнадцяти років. Вона навчається в школі. Професія моїх батьків у Америці не є найпрестижнішою, але це добра робота. Маємо власний будинок.
– Яке перше враження від нашої країни?
– Я приїхала сюди в березні і першою моєю думкою було: «Ой, як холодно!». У нас у Каліфорнії набагато тепліше. Моє місто Сакраменто розташоване в долині гір і там затишно. Зими немає, а є сезон, коли люди носять легкі пальта, курточки.
– Чим відрізняються українці від американців, на твій погляд?
– Тут люди носять зовсім інший одяг. Особливо взимку. Це темні, сірі, чорні кольори. У Каліфорнії одягаються більш яскраво. Ще для мене дуже цікаво, що жінки в Україні носять високі підбори. В Каліфорнії в такому взутті ходять лише бізнес-леді у великих містах. (На Мегган були коричневі сандалі на абсолютно плоскій підошві). А ще, може це і стерертип, але американці постійно усміхаються і вітаються: «Хеллоу!», а в Україні такого немає.
– Як тобі життя в українському селі?
– Люди, яких я тут узнала, дуже хороші, щирі, привітні і я щаслива. Мені подобається українська кухня. Я дуже люблю куховарити і вже пробувала варити борщ і вареники. А ще мені сподобалося працювати на городі разом із хазяйкою будинку, де живу зараз. Дома я жила в невеликому місті. Господарства там немає, але у моєї сестри є курка. Вона навіть яйця несе. Але то домашня тварина, як собака тощо. А ще тут дуже гарна природа.
Мегган і Євгенія вже склали план спільної роботи і з наступного дня відкривають у школі англомовний клуб. Туди під час канікул запрошують приходити всіх бажаючих учнів школи, незалежно від віку. А «Промінь» домовився зустрітися з американською волонтеркою десь через рік, коли в неї вже буде про що розповісти більше. Дівчина пожартувала, що зустрінемося після того, як вона переживе українську зиму.
На фото: Волонтерка Мегган Лопезкунья (зліва) і вчителька Селещинської школи Євгенія Месечко встигли за короткий час подружитися. Іх постійно можна зустріти разом у школі, в райцентрі чи на пляжі під час відпочинку. Усі звертають увагу, що дівчата, де б не були, говорять англійською.
