— Попередня програма була підготовлена два роки тому, — прокоментував начальник Служби автомобільних доріг у Полтавській області Роман Гнатенко. — Згідно з нею на галузь протягом трьох років передбачалося витратити 68 мільярдів гривень. Проте на сьогодні програма не виконується…
Свою власну концепцію транспортного обслуговування Євро—2012 Укравтодор розробив одразу через тиждень після того, як стало відомо, що фінальну частину чемпіонату приймуть Україна та Польща. Нею передбачалося зв’язати дорогами першої категорії міста, де проводитимуться футбольні матчі. До ладу мали привести п’ять тисяч кілометрів доріг державного значення. Йшлося про 38 автомагістралей, під’їзди до аеропортів і міжнародних пунктів пропуску. Обійшлося б це у 85 мільярдів гривень, виділених з держбюджету та запозичених у якості кредитів від міжнародних банків. Державі сума видалася фантастичною — і свої апетити шляховикам довелося урізати… майже на 20 мільярдів. Для порівняння, поляки на ремонт власних доріг до Євро—2012 передбачили 35 мільярдів євро(!) — частина грошей з держбюджету, частину виділить Євросоюз. Це означає, що у Польщі на підготовку доріг до Євро—2012 буде витрачено в десять разів більше грошей, ніж у нас.
На відчутно урізану суму в Україні мали збудувати та реконструювати основні магістральні автошляхи. Насамперед ідеться про ділянки доріг, що зв’язують міста Київ, Житомир, Рівне та Львів із магістраллю А 4, що пролягає з Польщі в Україну. На Сході — це дорога М 03 Київ—Харків—Довжанський, точніше ділянка між столицею та Полтавою. Тут мали б зробити дорогу першої категорії. Мали б…
Коли фінанси співають романси
— А чи не слід підготуватися до того, щоб перевозити такими дорогами учасників та глядачів чемпіонату Європи екзотичним, чи то пак традиційним видом українського транспорту — волами? — це вже сумний жарт від голови Полтавської облдержадміністрації Валерія Асадчева, котрий слухав питання підготовки до Євро—2012 на одній з останніх колегій.
Стан справ з реконструкцією автошляхів України і області зокрема на шалений оптимізм дійсно не надихає.
— Нині всі ресурси, і фінансові у тому числі, зосереджені на західному напрямку й дорогах, що ведуть від західного кордону країни до столиці, — говорить начальник Служби автомобільних доріг у Полтавській області Роман Гнатенко. — Там триває реконструкція дороги М 06 Київ—Чоп та Київ—Ковель. Роботи ведуться за рахунок коштів Європейського банку реконструкції та розвитку та Європейського інвестиційного банку, працюють закордонні будівельні компанії. Є надія, що до кінця 2010 року західний напрямок від кордону з Польщею до Києва таки буде завершено.
Відтак, у шляховиків області з’явиться надія на те, що держава зверне увагу на Схід і дорогу Київ—Харків, якою фани майбутнього чемпіонату Європи подорожуватимуть зі столиці до Харкова. Не просто зверне увагу, а й знайде гроші. Бо за цей час у Полтавській області вдалося реконструювати лише 15 кілометрів головного автошляху регіону — на ділянці між 170-м та 185-м кілометрами. Реконструкція обійшлася у понад 234 мільйони гривень. Дорогу розширили до чотирьох смуг руху, довівши її до стандарту Іб категорії, встановили 7 автопавільйонів, облаштували 13 з’їздів з твердим покриттям на другорядні дороги, в населених пунктах вздовж автошляху зробили зовнішнє освітлення. Плюс на цьому відрізку, окрім встановлення нових дорожніх знаків, оцинкованого дорожнього огородження тощо, шляховики нанесли так звану довговічну розмітку. За словами Романа Гнатенка, тепер її не доведеться наносити двічі на рік — вона слугуватиме 6—7 років.
Запитаєте, чому більше не зробили, адже Євро вже на носі? Відповідь банальна — немає грошей! Для прикладу: ще два роки тому в області мали б збудувати об’їзд Кобеляк. Тоді будівництво обійшлося б державі у 200 мільйонів гривень, нині через подорожчання матеріалів, зростання мінімальної заробітної плати воно коштує вже 405 мільйонів. Проте коштів уряд так і не виділив — у шляховиків немає грошей навіть на проектні роботи.
— За прогнозами у 2010 році на всю галузь держава виділить 9 мільярдів гривень, — говорить Роман Гнатенко. — З них 8,5 мільярда доведеться віддати на погашення кредитів. Таким чином залишаються 500 мільйонів гривень — на дороги по всій Україні. Для порівняння: щоб утримувати в належному стані автошляхи самої лише Полтавської області на рік потрібен майже 1 мільярд гривень. Так що в таких умовах не до розвитку і не до будівництва.
Закордон нам допоможе
Зараз єдина надія вітчизняних шляховиків не на державу, а на закордон. Точніше, на Світовий банк. 21 квітня цього року банк виділив Укравтодору кредит на 400 мільйонів доларів у рамках проекту «Поліпшення автомобільних доріг і безпеки руху». Як повідомив у одному зі своїх останніх інтерв’ю керівник Державної служби автомобільних доріг України Вадим Гуржос, до 2012 року за кошти Світового банку Укравтодор планує провести реконструкцію ділянки дороги Київ—Харків—Довжанський на ділянці від Борисполя до Лубен. Дорогу євро-класу будуватимуть на відрізку 120 км завдовжки, вартість робіт — 298 мільйонів 500 тисяч доларів США. Бажання збудувати автошлях до Євро виявили три компанії, котрі нині беруть участь у тендері. Дві з них — українські. Остаточне рішення про переможця тендера прийматиме Світовий банк.
Виявляє Світовий банк інтерес і до ділянки автошляху Київ—Харків від Лубен до Полтави. І навіть готовий вкласти кошти у її реконструкцію (за розрахунками Укравтодору на це б знадобилося як мінімум
2 мільярди гривень).
— Для Світового банку дорога Київ—Харків — одна з найбільш цікавих та перспективних на теренах Європи, — зауважує Роман Гнатенко. — Так що сьогодні ми проектуємо реконструкцію ділянки від Лубен до Хорола. Вартість проектних робіт, за умови відведення землі, становить 10 мільйонів гривень. Держава виділила лише 800 тисяч. Проте проектна організація не зупиняється, продовжує працювати власним коштом, щоб проект був готовий на той момент, як вдасться домовитися зі Світовим банком.
Коштом Світового банку полтавські шляховики наступного року мають виконати роботи у двох місцях найбільшої концентрації ДТП — на дорозі Київ—Харків поблизу Хорола та на перехресті доріг Полтава—Олександрія й Дніпропетровськ—Царичанка—Кобеляки—Решетилівка біля колишнього посту ДАІ в районі села Бутенки.
Замість дороги євро-класу — об’їзди чи «розшивки»?
На сьогодні на дорозі Київ—Харків найпроблемнішою, зокрема і в плані ДТП, залишається ділянка від Лубен до Полтави. Час теж грає проти шляховиків: навіть якщо станеться диво і держава знайде обіцяні мільярди або ж Світовий банк виділить кредит (а це більш ймовірно), завершити реконструкцію до початку чемпіонату шляховикам може завадити елементарний брак часу. Тому доводиться, як-то кажуть, узгоджувати бажання з можливостями — і потроху забувають про грандіозні проекти, які розробляли до Євро—2012.
— Щоб не осоромитися перед Європою, ми маємо принаймні забезпечити безаварійний проїзд вже існуючою мережею доріг, — констатує факт Роман Гнатенко. — Якщо, наприклад, не можемо збудувати об’їзд Решетилівки, то повинні довести існуючий до нормативних параметрів. Якщо не можемо збудувати чи капітально відремонтувати міст в районі села Липове на автомобільній дорозі М 08 Бориспіль—Дніпропетровськ—Запоріжжя, маємо його відремонтувати тим коштом, що є, щоб він протримався ще років 3—4. Оце такі реалії…
Губернатор теж не радить шляховикам чекати обіцяних мільярдів. А щоб зменшити аварійність на вузьких ділянках дороги Київ—Харків, пропонує зробити так звані «розшивки» у 4—5 місцях за межами населених пунктів на відрізках по 1,5—2 км, тобто зробити на цих ділянках дорогу першої технічної категорії на чотири смуги руху. Таким чином це збільшить швидкість руху транспорту та дозволить уникнути заторів.
Головний шляховик області з такою пропозицію не згоден.
— Як засвідчує практика, саме у таких місцях, де різко змінюється ширина смуг, найчастіше й виникають ДТП, — пояснює Роман Гнатенко. — Адже людина звикає до руху в одному режимі, потім їй потрібно налаштовуватися на інший — виїжджати на широку ділянку чи навпаки на вузьку. Як приклад, ділянка біля Абазівки, де трапляється чимало аварій. Важливіше збудувати об’їзди тих населених пунктів, в яких швидкість руху транспорту значно зменшується, відтак — збільшується кількість виїзду автомобілів на зустрічну смугу з метою обгону. Це призводить до виникнення ДТП з тяжкими наслідками. Йдеться про такі населені пункти, як Покровська Багачка, Лобкова Балка, Ковтуни, Настасівка тощо. Краще вже їхати по вузькій дорозі зі сталою швидкістю, ніж по тій, що то розширюється, то звужується. Водіям слід надати можливість рухатися зі стабільною швидкістю, тоді й аварій буде менше.
Що врятує українські дороги — концесії чи акциз на бензин?
Одним із виходів з патової ситуації могла б стати участь у будівництві автошляхів іноземних компаній. Кілька з них уже працюють в Україні. Свою допомогу у підготовці до Євро—2012 пропонували й китайці. Проте сучасні дороги високої якості за власні кошти вони хотіли будувати на умовах концесії — з правом протягом певного часу експлуатувати новозбудовані дороги.
— Однак ситуація загальмувалася, — говорить Роман Гнатенко. — По-перше, через проблему землевідведення. Це питання навіть у вітчизняних, зокрема й державних компаній займає не один рік. Про іноземні годі й говорити. По-друге, трафік. Перед тим, як будувати дорогу, іноземна компанія ретельно прораховує економічну складову. Концесії добре працюють у Польщі й навіть Росії, де будуються об’єкти до Олімпіади. В Україні ж не працюють тому, що такою дорогою, як Київ—Харків, за день повинні проїжджати 25—40 тисяч автомобілів, а сьогодні тут щодоби проїздить лише 17—18 тисяч автівок. За умови такого трафіку дорогу будувати просто невигідно.
До того ж проїзд концесійною дорогою передбачає плату за цей проїзд. Навряд чи до цього готові українські водії. Уряд Франції, наприклад, психологічно готував своїх громадян до введення плати за проїзд 20 років.
Інший вихід — це введення акцизу чи податку на роздрібний продаж світлих нафтопродуктів. За найскромнішими підрахунками лише Полтавська область отримала б додатково за рахунок нового акцизу на дороги 3 мільярди гривень. І такий документ Укравтодор давно підготував і подав до Верховної Ради. Проте лежить він там «мертвим» вантажем — політики наразі більше переймаються виборами, а не дорогами…
Критикуючи шляховиків за неякісні дороги, українці якось забувають: ці люди працюють у тих же економічних умовах, в яких живе вся Україна. Ну не може держава дозволити собі дороги екстра-класу тоді, як значна частина населення живе за межею бідності! Тому маємо ті дороги, на які заслуговуємо. Що робити? Приймати непопулярні рішення — цього вимагають нинішні економічні реалії. Якщо держава не має власних коштів на дороги, слід таки шукати інвесторів, які згодяться вкладати кошти в українські дороги. Нехай навіть на умовах концесії. А обирають нехай водії, якою дорогою їхати: європейським автобаном, але за гроші, чи розбитими путівцями, зате безкоштовно.
