З династії лісівників

Декілька років колектив Лютенського лісництва державного підприємства «Гадяцький лісгосп» очолює молодий енергійний лісничий Володимир Іванович Селюк. Сам лютенчанин родом, тепер дбає про зелений наряд рідної землі, опікується проблемами лісництва не заради якогось вузько особистісного інтересу, а безпосередньо в рамках державницької політики, опираючись на професійні знання та досвід. Питання вибору життєвого шляху – бути саме лісівником, а не кимось іншим (з розряду престижних професій) , - перед юним Володею не стояло. Цей задум виношував зі шкільної парти. СЛОВО ПРО СУЧАСНИКА Впевненість у правильності вибору міцніла з кожним днем, бо ріс у сім'ї лісівників. Батько Іван Васильович працював у Лютенському лісництві, був і майстром, і лісничим, і помічником лісничого. Мама Тамара Михайлівна також трудилася там. Хлопець бачив, що в сім'ї до побутових справ додавались і професійні питання: батьки вболівали за свою роботу, переймалися її проблемами. Пізніше, коли став членом шкільного лісництва, його світогляд з питань лісового господарства значно розширився. Роботою цього учнівського об'єднання, що діяло при місцевому навчальному закладі, керувала мама. Діти поєднували теорію з практикою: писали наукові роботи в секції МАН, разом з обдарованими дітьми району отримували заслужені нагороди, під керівництвом мудрого наставника закладали шкілки й доглядали за ними, розглядали екологічні проблеми й шукали шляхи їх вирішення. В цій творчій діловій атмосфері ріс хлопець, всотуючи багаж знань, міцніючи в переконанні правильності обраного шляху. Тож у подальшому закономірним було навчання в Лубенському лісовому технікумі, в Харківському національному аграрному університеті ім..В.В.Докучаєва. Цілеспрямованими були роки навчання для Володимира. Міцний фундамент із знань вибудовував майбутній лісівник. «Знадобляться», — неодноразово думав і практичні кроки зміцнював прагненням знати якомога більше в галузі лісового господарства. Цікавило все: нові технології, техніка, сучасні підходи до ведення лісівництва, проблеми та шляхи їх розв'язання. Перші практичні кроки робив у Бірківському лісництві ДП «Гадяцький лісгосп» старшим майстром. Воно стало для молодого спеціаліста свого роду «школою гарту», де вироблялись уміння, накопичувалися зерна досвіду. І ось у біографії Володимира Івановича - знову рідна Лютенька, лісництво, де працювали його батьки, запис у трудовій книзі - «...призначено лісничим». Безболісно влився в трудовий колектив, який прийняв нового керівника доброзичливо, з довірою. У буднях прагне не підвести їх лісничий, з приходом якого, здається, в таку вже звичну роботу влився живий струмінь діяльності. Разом з підлеглими живе турботами про розвиток лісового господарства: насадження нових лісів, планові рубки, рубки догляду, шкілки декоративних порід і багато-багато іншого. Здібним господарником і практичним організатором зарекомендував себе. Разом з колективом робить справу величезної ваги - створює гектари нових насаджень, щоб майбутнім поколінням дарували свій зелений наряд рукотворні ліси. Чудовий будинок лісництва прекрасно вписується в ландшафт. Догляд території - бездоганний, дизайнерська думка - також. Чіткість, естетика, поєднання декількох прогресивних форм - у стилі роботи керівника. І поряд з виробничими йдуть турботи благодійницькі. Добрі ділові стосунки лісництво має з сільським головою О.О.Захлистенком. Тож у Лю-теньці проводять озеленення та облаштування територій; його силами виготовлено і встановлено лавки біля монумента Слави, є добра підмога в підготовці свят. Як наймолодший з династії Селюків, з бадьорістю та натхненням Володимир Іванович переймається роботою шкільного лісництва. Тут він і порадник, і наставник, і надійний друг та помічник. Нещодавно виступив і в ролі організатора поїздки лютенських учнів, які взяли участь у Всеукраїнському зльоті шкільних лісництв, що проходив у Кіровограді. Турботи про юних друзів-лісівників завжди приємні для В.І.Селюка. Тож на диво гарною пошили форму для членів шкільного лісництва, знайшли кошти для поїздки (виділив директор ДП «Гадяцький лісгосп Є.Шеремет). Результат спільних зусиль також порадував - 5-е місце в Україні (з 24 команд областей). Звичайно, успіхи окрилюють. Додають вони сил і молодому лісничому. Вимальовуються плани, окреслюються цілі. Серед них - збудувати теплиці для черенкування посадкового матеріалу, поповнити експонатами музей шкільного лісництва, в більш ефективне русло спрямувати роботу з школою, виконати ремонтні роботи в приміщенні лісництва. Поряд з виробничими завданнями, для керівника надто важливі турботи про людей праці: тут і побутові умови, і організація гарячого харчування (в лісництві є своя їдальня). І атмосфера в колективі доброзичлива, що також досить важливо. Ще невеликий трудовий стаж у Володимира Івановича. Ще попереду багато справ - великих і малих. Тож виконати їх - справа честі лісівників.

Логін:
Пароль:
запам'ятати