Наразі судноплавство на Дніпрі переживає не найкращі часи. З нагоди Дня працівників морського і річкового флоту «КП» дізнавалася, чи побачимо ми коли-небудь пасажирські кораблі на Дніпрі.
Травень 1976 р. Юний матрос Саша Дяченко зійшов на палубу свого першого теплохода з іменем радянського письменника Юрія Яновського. За плечима в юнака – невеликий досвід роботи на автозаводі, служба у Збройних Силах, а в очах – безмежна любов до судноплавства та очікування великих пригод.
«Ну, ставай, будеш руль крутити», – говорить Олександрові капітан. I Сашко підводиться на капітанський місток. «Юрій Яновський» входить під Крюківський міст. Раптом 3-метрова висота мосту припиняє здаватися великою, ще трохи – і теплохід зачепиться за основу мосту. I тільки чути крик капітана: «Саша, голову!». Сашко різко нахиляється, але нічого не трапляється. Лише підвівшись, він зрозуміє всю абсурдність своїх страхів. Вся команда доброзичливо глузує над ним – виявляється, так завжди зустрічають новеньких.
Чи міг мріяти тоді юний Сашко Дяченко, що через кілька років він сам стане спочатку старшим помічником, а згодом – і капітаном теплохода «Юрій Яновський». I що цей великий корабель стане для нього другим домом, з яким будуть пов’язані найтепліші спогади і найнеймовірніші історії.
— Це все не повернути, ?– з сумом говорить тепер вже начальник Кременчуцької дільниці водних шляхів державного підприємства «Укрводшлях» Олександр Дяченко. В його пам’яті – і розквіт судноплавства в Україні, зокрема й у Кременчуці, і його занепад.
Як це було…
Гадаємо, якщо сьогодні запитати у молодої людини, чим відрізняється лапоть від метеора, вона вирішить, що питання безглузде. Старше ж покоління кременчужан чудово пам’ятає, що до чого. I що йдеться не про предмет одягу та небесні тіла, а про судноплавство. Що на «лапті» можна було дістатися до Зеленого острова і добряче відпочити там на вихідних. А «Метеори» довозили аж до Києва.
Загалом же щодня з Кременчука було щонайменше 20 відправлень «крилатого» флоту і «Метеорів». У нашому місті зупинялися пасажирські судна, які курсували за напрямами: «Запоріжжя ?– Київ», «Дніпропетровськ ?– Київ», «Дніпропетровськ – Київ (експрес)», «Комсомольськ – Київ», «Кременчук ?– Київ», «Кременчук ?– Київ (експрес)», а також «Кременчук ?– Запоріжжя», «Кременчук – Херсон» та «Черкаси – Нікополь». Окрім відправлень за подовженими напрямками, були й місцеві лінії. Невеличкі судна курсували до навколишніх сіл: Келеберди, Дереївки.
— На «Юрієві Яновському» ми постійно були завантажені. Перевозили всі підприємства Кременчука, колгоспників, піонерів. А коли ми приходили в неділю з Києва, були катання по Дніпру. Ми 200 осіб брали на борт, і ще осіб 600 стояло в черзі і чекало 45 хвилин, доки ми повернемося з прогулянки, – згадує Олександр Дяченко золоті часи дніпровського судноплавства.
Теперішня норма – 3 баржі за тиждень
Наразі пасажирського флоту на Дніпрі практично немає. Ті великогабаритні судна, які колись гордо розрізали дніпровські хвилі, сьогодні або продані за кордон, або заробляють гроші для місцевих багатіїв ?– слугують барами та шикарними ресторанами на воді.
Трохи кращі справи у судноплавства вантажного. Проте Кременчука це стосується мало. Більш-менш добре розвинені вантажні перевезення від Херсона до Запоріжжя, дещо гірше?– від Запоріжжя до Кременчука. А от від Кременчука і вище за течією – справи дуже погані. Коли річковики говорять «більш-менш», мається на увазі, що у день проходять 5-6 суден. На кременчуцькій лінії за щастя ?– 1-2 в день. Частіше за все, 1-2 кораблі у 3-4 дні.
Розвиток вантажного судноплавства в районі Запоріжжя пояснюється розгалуженістю промислових металургійних підприємств, для них актуальні великогабаритні судна, які перевозять кілометри проволоки або гігантські листи металу. Ця продукція часто відвантажується на закордонні судна типу «ріка-море». До Кременчука ж рідко приїздять за металом, частіше ?– за мінеральними вантажами. Iнколи до нас зарулюють й іноземні гості. Раз або двічі на рік турецькі баржі заїжджають до річкового порту по металобрухт.
