Водойма є однією із небагатьох в районі, в котрій може ловити рибу фактично кожен бажаючий. Мова йде, звичайно, про штучні ставки, а не про річки Кобеляччини. У 2005 році Шкільний взяв в оренду місцевий житель Петро Лазько. Довгий час він керував сільгосппідприємством «Дружба», що базувалось на землях Комендантівської сільської ради. Вийшовши на заслужений відпочинок і повернувшись у рідне для себе Кірове, Петро Максимович вирішив узяти в оренду ставок. «У нас же в районі ніде рибину спіймати, на річках все електровудками вибили, а на ставки громадян приватні орендарі не пускають», — пояснює своє рішення Лазько. І продовжує: «Я підійшов до Павла Каблучки (колишній кіровський сільський голова — ред.) і спитав, чому кіровські ставки в оренду чужим роздають. А він і каже: «Хочеш сам узяти — бери!» І я взяв».
Для початку Петро Лазько створив місцеве товариство рибалок. Воно має назву «Кіровська спілка рибалок-любителів». «Мені ж все-таки за сімдесят, одному важко, — розповідає Лазько. — Та й коли місцева громада в ставок свої гроші і сили вкладає, то вона й берегтиме його ретельніше». Спочатку до спілки записались 60 чоловік. У основному це жителі Кіровської сільради і кобелячани. Рибалки здали по 35 гривень, закупили в селі Бугаївка Глобинського району малька, організували цілодобову охорону ставка. За кілька років кількість членів товариства змінювалась. Одні відходили від справи, на їх місце приходили інші. Зараз членами спілки є 53 чоловіки. Найактивніші серед них Іван Педченко, Григорій Карнаух, Іван Іщенко з Кірового, Віктор Ляшенко, Анатолій Больбот, Олександр Пищита із Кобеляк, Костянтин Тонкачов із Сухої.
«Це хлопці, з якими ми пройшли вогонь і воду. Вони — безвідмовні, — хвалиться Лазько. — Хоча й на інших гріх скаржитися. Може, кого не назвав — нехай звиняють».
Офіційний початок риболовлі на Шкільному був призначений на 6 годину ранку 2 липня. Хоча найзавзятіші рибалки почали вудити ще раніше. І як виявилось, вгадали. Найкращий «кльов» припав на 5 годину. Так Костянтин Тонкачов вже до шостої виловив дозволений ліміт риби. За годину в його рибальському садку тріпотіло десять кілограмів окунів, карасів і коропів. Ловили того дня не лише члени спілки, а й усі бажаючі. Щоб закинути вудочки, достатньо було придбати спеціальний талон. Він коштував сорок гривень. Талон під номером один придбав житель Кобеляк Олександр Стовба. «Я дуже довольний, — говорить Олександр Степанович. — Може десять кілограмів і не піймав, але задоволення отримав як від центнеру риби. Половив, позагоряв, юшки скуштував, із другом поспілкувався». Разом із кобелячанином Стовбою у Кірове порибалити приїхав житель Дрижиної Греблі Кирило Проскурняк. У юності вони разом служили в армії. «Поки сільським головою був — не мав часу з друзями спілкуватись, а зараз — на пенсії, і рибку половимо, і минуле згадаємо», — підтверджує слова однополчанина Кирило Антонович. А через кілька хвилин він витягує з води кілограмового коропчука. Чоловіки разом радіють гарному улову. А із сусідньої «гатки» обзивається інший кобелячанин, Анатолій Больбот: «На тому березі чоловік на три кіло коропа упіймав. Так той садок порвав і втік».
Для тих, хто свою рибу вже впіймав, на березі приготували смачну юшку. За столом керує Петро Лазько разом зі своїм заступником Володимиром Філоненком. «Вудить чоловік із сімдесят, а юшки ми наварили на сотню ротів, — сміється Філоненко. — Нічого, до вечора ще далеко, люди прибувають, все з’їдять».
Станом на десяту ранку Лазько продав 20 квитків. «Усі ці гроші знову вкладемо у ставок, в його охорону, в розчищення, в малька», — пояснює орендар.
Рибалка на Шкільному ставку проводиться у середу, суботу, неділю та в дні релігійних і державних свят.
