Таки пошаманили

Пишучи цю редакційну, розумію, що дехто із читачів може бути незадоволений надлишком «фестивальних» статей, надрукованих у цьому номері «ЕХО». Але не можу стриматися, щоб не вставити і свої «п’ять копійок». Надто ж нетривіальною подією для Кобеляччини і, впевнений, для всієї Полтавщини є фестиваль «Вйо, Кобеляки!»
Моя суб’єктивна думка — все класно, все вдалося, так тримати! Не знаю, як шаманили, в якому храмі ставили свічки організатори «фесту», але навіть природа пішла їм назустріч і за два дні над Кобеляками не випало жодної краплі дощу. Хоча напередодні і після закінчення лило, як у міфологізованому Маркесом Макондо.
Враження перше. Дуже класна музика і дуже класні музиканти. Дивився на сцену, слухав і намагався абстрагуватись від місця події. І ловив себе на думці: «Та я в Європі!» Те, що два дні відбувалось у Кобеляках, було нічим не гіршим від подібного дійства у якомусь Копенгагені, ба, навіть, Лондоні. Хлопці і дівчата грали і читали та співали дуже професійно. Дуже сподобався Підкаура, музика якого по-європейському «поважчала», сподобались «The, Вйо», барабанщики з Полтави та інструменталісти із Києва. Виправдав сподівання Діля. Ну, а «Село і люди» та «Ot Winta!» буквально «порвали» всіх. Під їх запальну музику «гоцали» батьки з дітьми, п’ятидесятирічні дядьки з «тінейджерами». Утриматись було просто неможливо: тому що класно, тому що весело, тому що професійно.
Дуже професійними і адекватними були і дії влади, міліції, комунальників і всіх людей, причетних до фестивалю. Ну, а найголовніше те, що дуже щирими і професійними в своїх діях були організатори. І лише вони — Юрій Срібний, Мирослав Кувалдін і Сергій Попович знають, скільки матеріальних, а головне — моральних ресурсів вони втратили. І для чого? Та для того, щоб було класно, щоб про Кобеляки знали і пам’ятали не лише завдяки Миколі Касьяну. Затрачені гроші організаторам не повернуться ніколи. У сенсі матеріальному. А ось моральному… Вони точно мають бути задоволені. Адже вдалося!
І наостанок. Шкода, що не скористались шансом «порвати всіх» очільник РДА та міський голова. Коли вони виступали, то знову ж ловив себе на думці: «Ех, якби вони ще й заспівали. Щось із Гребенщікова: «Рок-н-рол мертв, а я еще нет»...
Та нічого, не останній день живемо. Тим більше, що рок-н-рол таки живий.

Логін:
Пароль:
запам'ятати