Мати рятувала сім’ю, а втратила сина…
63-річний Володимир Лебедєв вже й не сподівався, що колись побачить свою старшу сестру Любов Лисанську. Доля розлучила їх ще в дитинстві: Володимиру було 7 років, а Любі – 9. Після розлучення батьків діти опинилися в різних сім’ях і втратили зв’язок на довгі 57 років.
— Мама з татом дуже любили один одного. Вони познайомились у роки війни, мамі було 20, а батько ще молодший, – розповідає Любов Лисанська.
Але в нашу сім’ю прийшла біда. У 1949 р. батька заарештували та посадили… за сніп соломи! Він хотів полагодити дах і пішов до колгоспу за соломою, бригадир дозволив узяти, але батька звинуватили у крадіжці і присудили 7 років! Після ув’язнення він повернувся вже не до нас, а поїхав до своїх батьків будувати нову сім’ю з іншою жінкою. Мама не хотіла розлучення, і знайомі порадили віддати батькові сина, мовляв, дитина нагадуватиме про неї, про стару сім’ю – і коханий повернеться.
Любов Лисанська зі сльозами пригадує, як гірко мати жалкувала за втраченою дитиною: «Як тільки згадає – одразу в сльози. Ці переживання підірвали її здоров’я, в 47 років маму паралізувало, ще молодою вона померла».
Поклик крові
Володимир Лебедєв недовго прожив у новій родині батька – переїхав до бабусі, потім поїхав навчатися в Астрахань, далі – служба в армії у Кременчуці. У нашому місті Володимир зустрів свою майбутню дружину Аллу і залишився тут назавжди. Так доля привела Володимира в Україну, а сестра Люба залишилася в Росії.
Кілька разів вони могли зустрітись, але обставини знову складалися не на їхню користь.
Любов Сергіївна розповідає, що, коли їй було 17 років, батько приїжджав, хотів забрати, але нова дружина поставила перед вибором: «Або я, або вона»:
— Пам’ятаю, чекала батька зранку, а він так і не прийшов. Більше його ніколи не бачила.
Брат Володимир знав, куди їздив батько, одразу спитав про сестру, але у відповідь почув, що її ніхто не бачив.
А Любов Сергіївна постійно шукала улюбленого брата Володю:
— Одного разу вже думала, що нарешті знайшла. Мені вдалося дізнатися про родину батька, про те, що в новій сім’ї у Володі народилися брат і сестра.
Через багато років я дістала телефон молодшого брата Володі, зателефонувала, але виявилося, що вони не підтримують зв’язок і відомо лише те, що
Володя живе у Кременчуці.
Відстань між рідним братом і сестрою розтяглася на тисячі кілометрів і довгі роки, а допомогла знайти один одного телевізійна програма «Жди меня».
Любов Сергіївна попросила сина заповнити заявку.
— Спочатку дуже чекала, але минали місяці й роки, а звісток не було… Та одного дня – дзвінок. Кажуть: «Це з передачі «Жди меня», я – одразу в сльози, – пригадує Любов Сергіївна.
Довгоочікувана зустріч відбулася в Москві, на передачі. Коли вони зустрілися, то зрозуміли, що невипадково мріяли про цю зустріч усе життя, адже між ними так багато спільного!
— Ви знаєте, зустріч з братом ніби подарувала нам другу молодість: хочеться жити, вірити в сюрпризи долі, – зізнається Любов Сергіївна.
