Насправді кинути палити просто. Принаймні три реальних історії з життя мешканців Нових Санжар мають вас у цьому переконати.
На написання цього матеріалу мене підштовхнув один простий випадок. Якось, купуючи газету у новосанжарській «Побутовій техніці», я побачив на полиці невеличку книжку із наклеєним цінником «20 грн.». На обкладинці було написано. «Аллен Карр. Легкий способ бросить курить». Я поцікавився у продавця, чи багато таких книжок купили останнім часом новосанжарці. У відповідь почув, що за останні півроку — усього одну книгу. Дуже дивно, якщо врахувати, що на полиці стояла не просто книга, а справжній шанс для сотень тих, хто палить, нарешті отримати свободу від нікотину. Розуміючи, що курці ніколи не повірять мені на слово, якщо я просто порекомендую їм книгу, вирішив пошукати у Нових Санжарах людей, яким ця книга реально допомогла кинути палити. І досить швидко знайшов…
Історія перша. «Я кинув палити завдяки кобелячанам!»
Перший наш герой — Іван Нужний. Як він сам розповідає, палити він почав років із семи. А коли йому виповнилося 55, вже випалював пачку-півтори цигарок за день. Згадує, що його постійно мучив кашель, він не міг лежати на спині, бо задихався. І ось його знайомі Лариса та Микола — підприємці з Кобеляк («Шкода, прізвище вже забув!» — бідкається Іван Григорович) порадили йому почитати книгу Аллена Карра. Це була навіть не книга, а роздруковані листки формату А4.
— Я прочитав цю книжку і кинув курити, — посміхається чоловік. — Щоправда, не одразу. Ще два-три місяці у мене тяга до цигарок лишалася. І снилися вони мені. Потім боявся, що як чарку вип’ю, то точно закурю. Але потім і це пройшло. І ось вже років п’ять, як я про цигарки забув і думати. Книгу, як тільки зрозумів, що вона мені вже не потрібна, віддав почитати зятю. Він, до речі, теж потім кинув палити. Чи то після неї, чи то сам так вирішив. А я оце так кинув — завдяки кобелячанам і Аллену Карру!
Історія друга. «Я курив так багато, що віддав друзям попугая — шкода стало!»
Герой другої історії — Олександр Сущенко — палити почав років у сімнадцять. І до тридцяти чотирьох викурював уже не менше двох пачок на день. Іноді, бувало, що і більше.
— Я, коли дивився футбол, то міг за матч пачку викурити, — згадує Олександр, — Курив просто у хаті. Я курив так багато, що вирішив друзям віддати попугая. Шкода його стало, хай, думаю, хоч він димом не дихає.
Про Аллена Карра Олександр, за його словами, чув давно, але ніяк не доходили руки прочитати. Потім чоловік таки знайшов книгу у Інтернеті, скачав її на свій комп’ютер і вирішив проглянути.
— Не скажу, що я читав її спеціально, щоб кинути курити, — продовжує чоловік. — Просто цікаво було — що ж це за книга така. Потім прочитав 20 сторінок, 40… А потім вже дочитав до кінця. Закінчив я її 1-го лютого, а 31-го січня вже не курив. Оце вже п’ять місяців нормально почуваю себе без цигарок.
Олександр пригадує, що раніше (до прочитання книги) він не раз пробув кидати палити. Якось, навіть, не палив два місяці — побився об заклад. Але почав знову. Іншого разу не палив цілих півроку, але потім знову брався за пачку з цигарками.
— Тоді я кидав, але все одно думав: ось не покурю і знову почну, — зізнається Олександр. — І після такого кидання починав курити ще більше — доганяв згаяне. Зараз я впевнений, що кинув зовсім. Пам’ятаю, коли читав, то був страх: ось я кину курити і як я житиму? Поїси — і потім не покуриш, вип’єш — і не покуриш, попрацюєш — а перекурити? А потім страх зник.
Спілкуючись із журналістом, Олександр Сущенко досить швидко назвав іще кількох новосанжарців, які кинули палити, прочитавши «Легкий способ бросить курить».
— Не знаю — чи правда, чи ні — але мені друг із Шедієвого розповідав, що там у тракторній бригаді дев’ять чоловік цю книгу прочитали і семеро з них потім кинули палити. Ось так, — резюмує мій співрозмовник.
Історія третя. «Коли боліло серце, я брався за сигарету!»
Третя історія — історія самого автора. Так-так, адже кілька років тому я й сам належав до багатомільйонної армії курців. Палив, з невеликим проміжками, із дев’яти років. І до двадцяти шести хвацько викурював півтори пачки за день. Ще й пояснював це тим, що робота у нас, мовляв, творча, журналістська, а тому і палити потрібно багато. Аргумент, звичайно, сильний, що й казати. Від того, що багато палив, ставав кволішим і слабшим. І коли одного разу вийшов пограти у футбол із друзями дитинства, то, вибачте, ледь не ґиґнув. Після десяти хвилин бігу по полю у очах потемніло, у скронях загрозливо застукало, а з легенів щось із хрипом почало відпльовуватися. Бррр... Також, як зараз пригадую, час від часу боліло серце. Але я, як кожен поважаючий себе курець, із курінням це ніяк не пов’язував. І коли у черговий раз у грудях починало колоти, я йшов на вулицю покурити — щоб попустило.
Про книгу Аллена Карра почув від колишнього співробітника. Як більшість пересічних курців, сприйняв її з іронією. «Та чули-чули, прочитав-кинув, бла-бла-бла, усім допомагає. Казочки то все!». Але, тим не менше, книжку в Інтернеті скачав і… все. Читати не починав. Не хотів. Чи, може, боявся. Чи і те, й інше заразом. Аж доки дружина (щиро їй дякую) таки упрохала засісти за цю книгу і хоча б спробувати її прочитати. Засів. Прочитав половину. Злякався, що справді кину, вибіг на вулицю, судомно викурив цигарку. Але читати продовжив. Дочитав десь сторінки до вісімдесятої. Зранку пішов на роботу — по дорозі не закурив. До обіду — не закурив, до вечора — теж. Увесь день ходив і дивувався сам собі. При цьому в кишені цілий день носив пачку «Next» із трьома цигарками та запальничку. На всяк випадок. Але цигарки не знадобилися і я їх увечері викинув в урну біля магазину «Авангард». Було це 24-го березня 2008 року. Дата для мене дуже пам’ятна. Вважай, вдруге народився, чи як?
…Приблизно за місяць я зайшов у той самий магазин. Книга Аллена Карра так само сумовито стояла на полиці. Очевидно, ніхто не захотів віддати 20 дорогоцінних гривень за можливість стати вільною людиною. Невже це так дорого? Гм. За моїми (досить приблизними) підрахунками за три роки непаління я зекономив близько 10 тисяч гривень. Невже це так мало? Зрештою, можна і 20 гривень не витрачати, а просто безкоштовно скачати книгу Аллена Карра у Інтернеті. Це займе у вас не більше кількох хвилин. Спробуйте. Може це і ваш шанс завтра прокинутися вільним і сказати самому собі: «А я більше не курю!».
