Гаряча пора і на вулиці, і в дитячій лікарні. Особливо травмо-опіково у хірургічному відділенні закладу. Тут у кожній палаті – своя історія. Кількості і різноманіття травм – не злічити. Найстрашніші із них, говорять лікарі, – опіки. Їх так звана «пора» настає, коли мами починають консервувати.
Микола Гриценко, завідуючий хірургічним відділенням дитячої міської клінічної лікарні:
— Типовий опік для цього періоду – це коли маленка дитина, яка, як правило, тільки навчилася ходити: задкує-задкує і сідає повністю у каструлю із окропом. Опіки тоді важкі, адже дитина поринає в окроп практично до голови. Це тяжко лікується, оскільки велика площа опіку, травми значні.
Не консервування, а звичайний окріп для чаю-кави став причиною того, що у лікарні опинилася 2-річна Женя із мамою.
Світлана, мама Жені:
— Дома поставили чай і потягнула за нитку, і все на себе. Це було страшне. Нас Юрій Миколайович на ноги поставив.
Складні ураження, не одна операція – нині ж дитина йде на поправку.
Світлана, мама Жені:
— Ми почали заново вчитися ходити, сидіти.
Окрема категорія – опіки стравоходів. Це трапляється тоді, коли у непридатний для цього посуд (пляшки з-під напоїв) наливають гальмівну рідину чи миючі засоби. Така ж ситуація у маленької Вероніки.
Дарина, мама Вероніки:
— Ми вирішили спробувати миючі засоби. Доки мама варила кашу, вона полізла під ванну і взяла на язик. Хотіли промити водою, зробили ще гірше – воно пішло вниз.
Лікування в цьому випадку, демонструє Микола Гриценко, інше – проводять буншування стравоходу. Використовують ось ці пластмасові стержні, аби не дати стравоходу зарубцюватися, і відновити його функції.
Окрема категорія «камікадзе» – фанати великів і скутерів. Або самі себе травмують, або потрапляють у ДТП.
Андрій, пацієнт, катався на велосипеді:
— Не знаю, не пам'ятаю.
Дениса у лікарні називають маленьким піротехніком.
Денис, пацієнт:
— Я підпалив якусь суміш і вона вибухнула.
Є тут і ті, хто падав чи його невдало зачепала гойдалка (доходило і до розриву легені та селезінки, не рахуючи струсу мозку).
Юрій Нор, хірург дитячої міської клінічної лікарні:
— Найтяжче було, коли опір у 3-тижневої дитини – бабуся поклала на піч. Важко взагалі, коли у маленької дитини 70% опіків – лікування складне як для неї, так і для дитини. Окрім цього, вражаються і інші органи.
Отримати те чи інше ушкодження, говорять дитячі хірурги, – секундна справа. Тривалість лікування ж спрогнозувати важко.
Микола Гриценко, завідуючий хірургічним відділенням дитячої міської клінічної лікарні:
— Скажем так: якщо це струс мозку – то від 10-ти днів. Якщо це забій мозку – 2-3 тижні, а то і місяць. Опік – ще довше. Після виписки потім теж слід ходити до лікарні, плюс операції.
Тож у лікарів до батьків прохання єдине: бути більш пильними і стежити за своїми дітьми.
