Публікації «Панорами» поляки визнали одними з кращих.
Стажування українських журналістів у Польщі було організоване Східноєвропейським демократичним центром (Польща) та Інститутом розвитку регіональної преси (Україна). На практику до регіональних періодичних видань запросили переможців конкурсу з висвітлення діяльності органів місцевої влади серед друкованих ЗМІ східного та центрального регіонів. Газета «Кременчуцька Панорама» виборола друге місце у номінації «Цикл матеріалів» за публікації соціальної тематики. Автори матеріалів – Інна Ніколаєнко, Віктор Крук, Олена Ускова.
Не в кущах, а на центральній площі Варшави – площі Замковій, стояв рояль. А піаніст так грав, що аж краялося серце. І людям приємно, й артисту заробіток, бо бажаючих придбати диск з концертом маестро, тут було чимало.
«Про такі дороги, як у вас, Україна поки що лише мріє», – сказали ми полякам. У відповідь ті замахали руками: «Хіба то дороги? Німці, як приїздять, незмінно кривляться». Не були ті німці в Кременчуці, тому й балувані такі. Об’єктивно: дороги у Варшаві рівненькі, як дзеркало, розмітка наче щойно нанесена. Трохи гірші автошляхи в провінції, але все одно кращі, ніж наші. Ще одна дивина – на тротуарах передбачені спеціальні доріжки для велосипедистів, пішоходам тут не місце.
Взагалі перейти проїжджу частину у невстановленому місці чи на червоне світло мало хто наважиться, бо ризикує потрапити під колеса авто чи сплатити величенький штраф – 75 злотих (близько 225 грн). Склалося враження, що стосунки водіїв та пішоходів базуються на винятковій взаємоповазі. Наприклад, автомобільний гудок у Польщі – рідкість. Виявляється, сигналити пішоходам тут вважають нечемно.
Зелені легені треба берегти! Особливо у перенасиченому транспортом місті. До дерев у Варшаві ставляться аж занадто турботливо, не шкодують навіть бамбукових циновок, якими обгортають стовбури на зиму. Молоді ж деревця дбайливо огороджують кілками.
Спочатку ми не могли збагнути, навіщо на варшавських вулицях через кожні 100 метрів стоять сині пластмасові скрині з піском. Навіть думали, що поляки дуже бояться пожеж. Виявилося, що так місцеві комунальники готуються до зимової ожеледиці. А ми ж звикли, що зима і сніг завжди приходять зненацька.
Доступне середовище для людей з обмеженими фізичними можливостями – у Польщі не на словах, а на справі. Пандуси на всіх великих і маленьких вуличках, спеціальні підйомники у метро, у всіх громадських місцях, навіть у туалетах. До речі, на центральній площі Варшави – площі Замковій, громадський туалет – безкоштовний, а чистота там ідеальна.
Проїхатись у варшавському громадському транспорті – суцільне задоволення. Ні тобі тисняви, ні відтоптаних чобіт. Автобуси всі, як один – просторі, з низькою підлогою, зручні і для мам з візочками, і для інвалідів. Тут не почуєш хрипкого, викривленого мікрофоном голосу водія, який оголошує наступну зупинку, натомість пасажирів інформують кілька електронних табло у салоні. На кожній зупинці – розклад руху автобусів, якого, на наше превелике здивування, чітко дотримуються. А ще на весь громадський транспорт столиці запроваджені єдині квитки з магнітною стрічкою.
Ні, це не московський Кремль, хоча дуже схоже. Варшавський Палац культури зводився «по образу и подобию» радянського символу і радянськими ж будівельниками. Дружній соціалістичній країні СРСР зробив шикарний подарунок – звів найбільшу і найдорожчу у Варшаві висотну будівлю. Щоправда, наразі поляки розмірковують над тим, як би цю «ганебну» спадщину епохи знести, думки розділилися – частина «за» знесення, частина – «проти».
До Польщі за досвідом
400-річне м. Седльце має свій девіз – «Місто приязні», а його неофіційним символом є пан Яцек. Це атлант на верхівці старої ратуші, який тримає на своїх плечах земну кулю. За легендою, прототипом Яцека став садівник місцевої княгині Огинської, її грішне кохання й єдина втіха. Мідний атлант уже позеленів від старості, але дуже популярний серед седлецьких туристок.
Місто приязні
У рамках стажування журналіст газети «Кременчуцька Панорама» вивчала досвід польських колег у редакції «Щотижневика Седлецького» – періодичного видання м. Седльце, що розташоване у 90 км від Варшави. Газета існує 30 років, має виражену громадянську позицію і вплив на суспільну думку. Місцева влада охоче співпрацює з журналістами, бо зацікавлена у прозорому висвітленні своєї роботи. Про це ми дізналися під час зустрічі з президентом (головою) м. Седльце, організованої на прохання редакції.
Седлецький президент пан Кудельський справив враження добродушного відкритого чиновника, якщо таке словосполучення можливе. Не вірилось, що цей чоловік відмовився потиснути руку журналістці, яка написала дещо неприємне про його діяльність. Принаймні про такий випадок нам розповіли напередодні візиту до місцевої мерії. Власне, «опальна» журналістка і представила нас президенту, а той у відповідь… організував теплий прийом гостям.
Чи є криза в Польщі?
Світова криза до польської провінції майже не дісталась. Як нам повідомили, за останній рік жодне з підприємств Седльця не припинило роботи і не скоротило штати працівників, навпаки – місцевий завод «Мостосталь» створив додатково 300 робочих місць. Бюджет міста упродовж 2006-2009 рр. збільшився майже у 2,5 рази. Цьогоріч він становив 360 млн злотих, на наступний рік закладають 405 млн.
— Рецепт від кризи простий, – каже пан Кудельський, – інвестиції Євросоюзу. У місті розроблено економічну програму розвитку спеціально під інвестиції унії, яка дає гроші на умовах співфінансування з місцевим бюджетом. Наприклад, водопровідна вода у Седльці, як стверджують – найчистіша у регіоні. А все тому, що місто отримало допомогу від Євросоюзу у сумі 100 млн злотих на модернізацію водогінних та каналізаційних мереж. Та й дороги у Седльці нівроку. На один злотий з місцевого бюджету на ремонт доріг припадає три злотих інвестицій. При тому, що відремонтувати ділянку у 5 км коштує 80 млн злотих, частка фінансування Євросоюзу становить 50 млн.
Опозиція по-польськи
«Влада повинна співпрацювати з журналістами, аби мешканці бачили, на що витрачаються їхні податки й обирали цю владу на наступний термін», – зазначає пан президент. Боротьба за керівництво навіть у демократичній Польщі жорстка. Але цивілізована. Наприклад, нинішня влада Седльця хоче знести старий стадіон у центрі міста, щоб збудувати там великий торговельний центр і новий стадіон за кошти інвестора. А опозиція виступає за будівництво аквапарку. Мерія провела опитування мешканців, і більшість висловилася за створення стадіону, а опозиція зібрала підписи жителів «проти» і тепер вимагає винести суперечливе питання на референдум. Якщо сесія міської ради відмовить у публічному обговоренні, опозиція має право звернутися до суду.
Соціальне житло
Середній розмір заробітної плати у провінції, як нам повідомили, становить близько 4 тис. злотих, але у Седльці теж є малозабезпечені і черги на житло. Щоб вирішити квартирне питання, тут знайшли фірму, яка погодилась будувати комунальне житло на умовах розстрочки платежів мерії. Невдовзі планують заселити 320 мешканців у перший будинок – люди отримають бюджетні квартири, щоправда, без права приватизації. Для Седльця з населенням 80 тис. мешканців така кількість нових соціальних квартир – дуже і дуже непогана. Президент має амбіції, аби кількість жителів у місті збільшилася до 100 тис. осіб. Що для того необхідно? Задовольняти всі потреби міста й його мешканців. Пан Кудельський вимовляє це без жодного пафосу, і чомусь його слова не сприймаються як стандартна відповідь чиновника.
