У сусіда хата біла

Пам'ятаєте таку рекламу пива, у якій говорилось про те, що «коли прагнеш вгору — ти не один, поруч завжди знайдеться ще хто-небудь»? Так ось, вона, як завжди, не права. Чим вище ти піднімаєшся вгору, тим менше тих, хто тебе підтримує, залишається поруч... Хто-хто, а ми, українці, на цьому знаємося... З цього приводу згадалась одна показова притча.
Якось Бог сказав чоловікові: «Проси все, що хочеш, я виконаю будь-яке твоє бажання. Але за умови, що твоєму сусідові я подарую цих благ удвічі більше». Чоловік довго й напружено думав, врешті сказав: «Господи, забери в мене одне око!»
То чому ж не виходить просто радіти за того, у кого щось краще, ніж у нас? Радіти успіхам, співчувати проблемам, виявляти нормальні та здорові емоції? Мабуть, недарма ж нашу націю називають таким образливим для мене словом «хохли». І цим все сказано... Тому що мало таких людей, які порадіють твоїм успіхам та щиро поспівчувають твоїм негараздам.
На жаль, багато хворих на цю недугу. У сусіда хата біла? А я зроблю жовтого кольору, такого яскравого, щоб він, той сусід, аж очі мружив, як гляне на моє подвір’я. У нього «Мерседес»? А я куплю «Ауді А-6», і нехай він захлинеться кавою, як гляне у вікно та побачить мене за кермом. Таких прикладів можна наводити безліч, та чи потрібно? Усі їх знають, всі їх бачать, всі їх вряди-годи відчувають на собі, та й висновки здатен кожен сам собі зробити…Може, просту пораду?
Ви йдете вулицею, гарно вбрані, задоволені собою, окрилені якимось своїм маленьким чи великим успіхом… ви обіймаєте весь світ…І раптом вам захочеться здвигнути плечима, аби прогнати те морозне відчуття, що з’явилось у вас між лопатками…Озирніться навколо, і побачите, як до вас тягнуться щупальця заздрісних очей якогось «вдахи» чи невдахи. Єдина порада: щоб не порушувати свого душевного комфорту — повернутися і піти геть, не озираючись, в цю ж хвилину викресливши з пам’яті все те, що напустили на вас лихі очі.
На жаль, мало хто може пробачити успіх... Мені, як і більшості з нас, звичайно, теж притаманні емоції. Та я б назвала їх скоріше захопленням, ніж заздрістю. Захоплення гарними сімейними стосунками, любов’ю, яку люди проносять через усе своє життя, залишаючись при цьому разом, здоровими, успішними та гарними дітками і т.д. Адже, на мою думку, саме це і є те, до чого прагне кожен з нас.
Певна річ, набагато простіше обговорювати інших, лежачи на дивані, ніж робити щось самотужки. Тому вставайте — і гайда змінювати своє життя! Якщо вам це вдасться, я не заздритиму, чесно! ;)

Логін:
Пароль:
запам'ятати