Днями двоє працівниць однієї із державних установ поверталися з роботи додому. Вони побачили, як біля пам’ятника Тарасу Шевченку жінка похилого віку ножем викопує квіти, що росли на клумбі. Жінки прослідкували, куди крадійка понесе щойно здобуте, і повідомили працівників міської ради про щойно побачене. Наступного дня на місце пригоди приїхали секретар міської ради Сергій Галушко, інспектор з благоустрою Наталя Ткаченко, дільничний інспектор Іван Ярмоленко та журналіст «ЕХО».
Коли ми завітали до цієї жінки у двір, то справді побачили там щойно висаджені квіти петуній та чорнобривців, які ще вчора росли біля пам’ятника. Крадійкою виявилася жителька міста Кобеляки, 1925 року народження. Що відразу і здивувало всіх. Адже зазвичай, всі «горіхи» летять на молодь, яка, на думку багатьох, безпощадно нищить усе довкола. А перед нами постала жінка з чималим стажем життя. Спочатку вона подумала, що наш візит пов’язаний із сусідкою, з якою та щойно посварилася. Та коли ми запитали, звідки з’явилися на її клумбі квіти, Марина Федорівна (назвемо її так з етичних міркувань — авт.) відповіла: «Я не крала, а просто взяла їх отам біля пам’ятника. Оце йду в магазін, дивлюся, цвіти густо посажені. А я їх так люблю! От і вирішила їх розсадити. Дозволу ні в кого не питала, у цьому винувата, наказуйте. Ваша власть, шо хочете, те й робіть. Я уже все пережила: і войну, і голод, і це переживу. Мені однаково».
Коли ми запитали, навіщо вона це зробила, та ще й при свідках, жінка з впевненістю відповіла, що свідків не було. Далі ми попросили Марину Федорівну винести паспорт. Та вона сказала, що паспорт у сина, а син у Німеччині. Після недовгих розмов, жінка зізналась, що син все-таки у Кобеляках, та йому краще про це не розказувати. Далі ми поцікавились, скільки кущів квітів Марина Федорівна таким чином «пересадила»? Вона показала лише п’ять. Та за нашими підрахунками їх значно більше — 17. Сергій Галушко повідомив жінку, що кожен кущ коштує по 5 гривень. Та це її зовсім не налякало. Коли журналіст «ЕХО» її фотографувала, то Марина Федорівна більше хвилювалась за свій зовнішній вигляд, ніж за суму штрафу. Після нашої розмови дільничний інспектор попрохав крадійку пройти до райвідділу міліції. Вона сказала, що переодягнеться і відразу прийде сама. На Марину Федорівну чекає адміністративне покарання — штраф. Та матимемо надію, що бесіда, проведена з нею, матиме більший вплив та результат, ніж розмір штрафу.
