Вона розповіла, що у її сусідки по будинку після довготривалих злив обвалилася частина стіни у квартирі. Так як родичів у неї немає, то і допомогти їй у цьому нікому. Журналіст «ЕХО» завітала до цього будинку.
Ще здалеку від дороги видно повалену частину стіни та розсипану цеглу біля неї. Коли ми завітали до цієї квартири, то ще з порогу нас зустріла 93-річна Раїса Пархоменко. Коли вона почула про мету нашого візиту, то розплакалась, запросила до хати і крізь сльози розказала про свою ситуацію.
«Я б і сама заплатила за ремонт, — каже Раїса Яківна, — якби було не дуже дорого. Я ж не знаю скільки це буде стояти. Та якби ще найти того, хто зробить. Уже місяць як стіна стоїть розвалена. А я нікуди дойти сама не можу. Дуже переживаю, бо цеглу потихеньку розтягують. Уже тридцять третій год як ремонт робили. Родичів немає, сестру в том году поховала. Помогти нема кому. От тільки нянька приходить двічі на тиждень: їсти купляє та воду носить. А у мою біду ніхто не хоче мішаться. Стіну можна давно вже було зробити, так нікому, крім мене, діла до неї немає».
Сусід цієї бабусі Сергій Тихоненко розповів: «Мешканці будинку зверталися у всі служби міста. Вони порадили, щоб ми збирали збори та складалися. Та ніхто до нас не прийшов і не сказав, скільки треба грошей. Це ж має хтось подивитися, скласти кошторис. Та й дощі вже давно закінчились. Три квартири у цьому будинку у приватній власності, а три — ні. Якби у бабусі були сини або дочки, то допомогли б відремонтувати. А так як вона сама, то не в змозі нічого зробити. Ми хвилюємося, якщо стіна ще трішки посиплеться, то завалиться пів будинку, це точно. Дехто із сусідів здавати не хоче. Кажуть, що бабка дуже вредна і робити для неї нічого не будуть». А Людмила Григорович зі своєї сторони додала: «Будинок із 1918 року. Капітальний ремонт мав бути у 86 році, та нічого не робилося. У квартирах у всіх тече стеля. Кожен намагається своїми силами відремонтувати, та цього недостатньо».
Ми звернулись до Сергія Галушка, щоб він прокоментував цю ситуацію. «На останньому виконкомі розглядалось це питання, — каже Сергій Станіславович. Відразу після нього ми з Іваном Дяченком пішли до цієї бабусі. Виявляється, вона довготривалий час працювала у міській раді прибиральницею. І міська рада надала їй квартиру. Вона не перебуває у комунальній власності і не приватизована. У бабусі немає родичів, щоб допомогли з ремонтом. Та Раїса Яківна погодилася сама оплатити матеріали. Іван Дяченко направить для роботи майстра. А роботи там багато. Для початку потрібно демонтувати стіну, залити фундамент, потім покласти вже нову стіну. Загалом, на матеріали потрібно близько шести тисяч. Та бабуся, знаходячись при світлому розумі, погодилась».
