Як захистити право дитини на навчання

Після виходу в «ЕХО» матеріалу «Без уколу не йди в школу?» до кореспондента у Новосанжарському районі звернулася мати однієї не щепленої дитини. Вона попрохала надрукувати у найближчому номері газети коментар кваліфікованого юриста з приводу того, що не щепленим дітям забороняють відвідувати школи.
Наші кобеляцькі колеги спробували отримати такий коментар у знавців юридичних тонкощів, але зіткнулися із проблемою – ніхто із місцевих юристів допомоги у роз’ясненні ситуації надати не зміг. Не через низьку кваліфікацію – просто у даному випадку проблема полягає у внутрішніх суперечностях між Законами далеко не досконалого українського законодавства, розібратися у яких далеко не просто і потребує значного часу.
Тоді ми звернулися за допомогою до всезнаючої мережі Інтернет. І знайшли в ній статтю юриста з Києва Сергія Козлова, який відповідає на запитання таких самих стурбованих батьків.

Якщо вас не пускають в школу
Якщо вас не пускають у дошкільну (шкільну) установу, посилаючись на відсутність щеплення, розберемося з погляду юриста. Формально той, хто не пускає, — правий. Так, згідно зі ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «профілактичне щеплення з метою попередження захворювання туберкульозом, поліомієлітом, дифтерією, коклюшем, краснухою, правцем і кором в Україні є обов’язковими». Дії проти здоров’я населення, вчинені внаслідок порушення санітарного законодавства, несуть за собою кримінальну відповідальність (стаття 49 цього ж закону). У відповідності зі ст. 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань», «дітям, які не отримали профілактичного щеплення згідно з календарем щеплення, відвідування дитячих установ не дозволяється».
Разом із тим, Положенням про дошкільну навчальну установу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. № 305, безпосередньо наявність щеплення не позначена як необхідна умова прийому дитини. Такими умовами є: 1) заява батьків або осіб, які їх замінюють, 2) медична довідка про стан здоров’я дитини, 3) довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, 4) свідоцтво про народження (пункт 6 Положення). Медична довідка про стан здоров’я по суті є лише довідкою про те, хвора дитина чи здорова в даний момент. Абсолютно очевидно, що відсутність щеплення саме по собі не означає хвороби дитини. І якщо вона здорова, що підтверджено медичною довідкою, потрібно вимагати в педіатра допуск у садок. Якщо педіатр при цьому наполягатиме, що нещеплена дитина не може відвідувати колектив за станом здоров’я, то можна вимагати в нього лікарняний для догляду за дитиною. Це психологічний хід.
Зі школою також усе не однозначно. З одного боку, безліч підзаконних актів (на рівні наказів Міністерства охорони здоров’я і кількох профільних законів, про які говорилося вище). З іншого — існує ціла низка значущіших документів. Так, ст. 53 Конституції свідчить: «Кожний має право на освіту». Далі, Закон України «Про освіту» вказує, що «громадяни України мають право на безкоштовну освіту у всіх державних навчальних закладах незалежно від... світоглядних переконань... стану здоров’я та інших обставин (стаття 3). А стаття 6 цього ж закону підкреслює, що основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, які надаються державою. Зрештою, є рішення Конституційного Суду України від 4 березня 2004 № 5-рп/2004: «Доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено в праві на освіту, і держава повинна створити можливості для реалізації цього права». Це, як то кажуть, «освітній аспект».
Тепер візьмемо до уваги «медичний» чинник. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» в ст. 6 вказує, що кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає... «правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я». Те саме зазначається і в статті 2 Конвенції про права дитини (1990). А стаття 18 цієї Конвенції чітко вказує: «Держави-учасники вживають усіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами з догляду за дітьми».

Керівництво до дії
Практично можна рекомендувати наступну послідовність дій, на прикладі влаштування дитини в дитячий садок. Знайдіть зручний для вас садок, поговоріть із завідуючою — чи візьме вона нещеплену дитину за наявності в неї медичного допуску в садок. Під час бесіди дізнайтеся, як зазвичай виглядає дозвіл-допуск, виданий дітям із цього садка, бажано виданий саме вашою поліклінікою, яке точне формулювання. Попросіть подивитися зразки (в садочку є такий допуск на кожну дитину), за можливості скопіюйте їх або сфотографуйте, щоб було видно підпис лікаря. Ці копії вам дуже згодяться у випадку, якщо в поліклініці заявлять, що «Ми завжди лише встановлюємо, здорова дитина чи ні, рішення допускати чи ні приймає садок, а ми жодних допусків не пишемо». Потім потрібно отримати в РВНО «направлення» у цей садок. Врахуйте при цьому, що «немає місць», на думку юристів, не є причиною для відмови у влаштуванні в садок і може бути підставою для судового позову про порушення права на освіту. Отримавши направлення, потрібно в поліклініці пройти встановлений для садка медогляд, який підтверджує, що дитина здорова. Вивчивши основні моменти українського законодавства щодо права на освіту, вимагайте усно в свого педіатра (або в його начальника) — дозвіл-допуск до дитячого садка (наприклад, у вигляді якої-небудь візи на виписці або на окремому листку «Допускається в дитячий колектив»), апелюючи до конституційного права на освіту та факту здоров’я дитини. Результат цієї бесіди залежатиме від твердості вашої позиції... Якщо всі ці варіанти не дадуть результату — можна писати листи до обласної прокуратури (районна в 90% випадків буде неефективною!), облдержадміністрації, Президента України, уповноваженого ВР з прав людини (омбудсмен) та інших. Найефективнішим способом у цьому випадку, на думку юристів, є захист права на освіту в суді, ймовірність позитивного судового рішення дуже висока, бо справа стосується конституційної гарантії та основоположних прав людини. Для подання позову необхідна письмова відмова садка в прийомі вашої дитини.
У випадку зі школою — все набагато простіше. Є лише один нюанс — у судовому позові відповідачем буде лише особа, яка безпосередньо перешкоджає реалізації конституційного права на освіту. Тому до позову обов’язково повинен бути доданий документ, що підтверджує факт цього перешкоджання. Тобто, якщо, скажімо, директор школи не пускає дитину за розпорядженням СЕС, то відповідачем у суді буде директор школи, а не СЕС. Документом служитиме завірена копія наказу про відрахування або його письмова відмова на заяву про прийом до школи. Тож, щоб захистити свою дитину, необхідно мати твердий характер і знати свої права — ні більше й не менше.

Логін:
Пароль:
запам'ятати