До подвір’я цього будинку по вулиці Полтавській, 5 потрапити не так вже й легко. В’їзд у двір — один-єдиний «Мессер», та й той перекритий чималенькою калюжею. На машині чи на скутері заїхати ще можна, а от пішки — складніше. Місцевим жителям доводиться пробиратися додому вузенькою стежкою попід гаражами. А після дощів, коли рівень води підіймається, то заливає і її.
Біля столу посередині подвір’я журналіста зустрічають жителі 16-квартирного будинку. Один із них — тренер із боксу Олександр Довженко — розповідає про головну біду мешканців двоповерхівки.
— Ми сюди перебралися років вісім тому. Було це взимку, і весь двір був покритий кіркою товщиною сантиметрів у двадцять. Я тоді думав, що це лід, — пригадує чоловік, — а виявилося, що це замерзлі каналізаційні води. Діти взимку тут каталися, як на каткові. Улітку ж, коли це все розтає, самі розумієте, які тут «аромати». Ні білизну вивісити, ні вийти подихати свіжим повітрям.
Проблема будинку по вулиці Полтавській у тому, що він розташований мало не у крайній точці Нових Санжар — майже поруч із Альтанкою Святої Покрови. Тому і до центральної каналізації його не підключили. Стічні води ж періодично відкачували асенізаційними машинами та вивозили на очисні споруди. Але відсутністю централізованої каналізації проблеми мешканців будинку не закінчувались. Кожного разу після дощу, та й просто навесні, із землі підіймались грунтові води, які регулярно наповнювали каналізаційну систему будинку. Ось тоді й виникала суперечка. Комунгосп відмовлявся задарма відкачувати ці грунтові води, а мешканці будинку не хотіли за них платити.
— У нас і так тариф за вивезення нечистот, мабуть, найбільший у Санжарах — 21,88 грн. за куб, — розповідає літня мешканка будинку. — От і виходить, що платити доводиться десь по 100 гривень на місяць. Ми вже всі давно повстановлювали лічильники і по них платимо. Набігло по лічильнику п’ять чи шість кубів — я за них плачу, але чому я повинна доплачувати за те, що натекло із грунтових вод?
— Та раніше вони відкачували хоч по дві машини у тиждень, — додає Олександр Довженко, — а потім сказали, що це їм в убиток. А у нас, як тільки дощ, то у двір не можна зайти. Вранці ті, хто пішки йдуть на роботу, убрід переходять цю калюжу, потім витирають ноги і так ідуть працювати. Хіба може таке бути, що у курортному містечку шістнадцять квартир живуть у дерьмові?
Ще у 2009-му році мешканці будинку зверталися за допомогою до Новосанжарської районної ради. Тоді їм відповіли, що на приєднання будинку до центральної каналізаційної мережі потрібно не багато, не мало, а 2,5 мільйони гривень. Адже найближча точка, де будинок може підключитися до цієї мережі, — це громадський туалет, який знаходиться мало не за кілометр від будинку у центрі Нових Санжар.
— Зверталися ми і до селищного голови. Андрій Река пообіцяв, що поспілкується із керівниками «НовоФарму», який знаходиться із нами по сусідству, — згадує одна з жінок. — Мовляв, вони собі каналізацію протягнуть і нас заразом підключать. Але далі обіцянок справа не пішла. Ще ми прохали привезти нам хоч дві машини щебеню, щоб засипати оту велику калюжу на в’їзді. Але Река відповів, що робити дороги у дворах він не має права.
Жителі двоповерхівки згадують, що був період у 5–6 років, коли каналізацію не викачували зовсім. І всі нечистоти витікали із двору будинку і бігли просто через дорогу — якраз на шляху до Альтанки та містка Закоханих. Потім комунгосп повідкачував і знову перестав. За словами мешканців дому, директор комунгоспу пояснила їм, що поламалися усі асенізаційні машини і відкачати нечистоти просто нічим. Тим часом зараз, у самий розпал літньої спеки, у центрі двору будинку по Полтавській стоять калюжі… нечистот, одним словом. У цих калюжах плавають стиглі цьогорічні абрикоси. Хочеться сподіватися, що місцеві діти їх не дістають і, не дай, Боже, не їдять.
— Це ж просто якісь «яблука смерті»! — невесело жартує Олександр Довженко.
Попрощавшись із жителями, автор обережно переїздить через озерце на виїзді із двору і прямує до селищної ради, аби поспілкуватися із Андрієм Рекою.
— Проект під проведення каналізації ми готуємо, — говорить селищний голова, — але профінансувати його можуть лише з державного бюджету. Якщо знайдуть потрібні 2,5 мільйони. Щодо «НовоФарму», то їм власна каналізація не потрібна, тому вони навряд чи допоможуть мешканцям будинку. Щодо асенізаційних машин, то вони у комунгоспі є. Потрібно тільки, щоб старший будинку звернувся до директора, вони заплатили за викачку — і до них приїдуть і відкачають.
Слова Андрія Реки підтвердила і директор селищного комунгоспу Інна Коба. А ще вона запевнила журналіста, що це самі мешканці будинку винні у тому, що нечистоти вчасно не відкачуються.
— Чому вони не говорять, які у них борги перед комунгоспом? — поцікавилась Інна Олександрівна. — Ось, подивіться, станом на 1 липня заборгованість за вивезення нечистот складає 1125,43 грн! Мені зараз, щоб послати туди машину, потрібно її чимось заправити, потрібно людині заплатити зарплату, а вони хочуть, щоб ми працювали собі у збиток?! Такого не буде. Якщо їм потрібно відкачати нечистоти, нехай приходять, платять наперед гроші за одну, дві чи скільки там машин, і ми цю кількість вивеземо. Але відкачувати щось задарма ми не будемо!
Поки цей матеріал готувався до друку, ситуація раптово змінилася. Як повідомили жильці будинку, минулого тижня до них завітав сам селищний голова Андрій Река. Слідом за ним у двір заїхали дві вантажівки зі щебенем. На увесь двір цього щебеню не вистачило, але велику калюжу на в’їзді таки засипали. Селищний голова пояснив жителям, що вони, напевно, не туди і не так зверталися. Тому що машини у комунгоспі є і відкачати нечистоти можна. Дійсно, незабаром приїхала і асенізаційна машина, яка швидко почала відкачку. Мешканцям будинку пообіцяли, що відтепер щотижня із каналізації їхнього будинку будуть відкачувати по три машини. Ось так, усього за кілька днів і щебінь для калюжі знайшовся, і каналізацію відкачали. Тепер жителі Полтавської, 5 живуть у будинку, а не в «дерьмові». Сподіваємось, це надовго.
