— Сергію Олександровичу, які підприємства входять до складу Асоціації і навіщо взагалі вона потрібна?
— Асоціація необхідна для того, щоб узагальнювати інформацію на ринку молочної продукції та ринку заготівлі сировини. Я також веду перемови із органами влади у питаннях, які цікавлять наші підприємства, спілкуюсь із представниками громадськості. Словом, Асоціація — така собі об’єднуюча ланка між споживачами, тими ж ЗМІ, владою, товаровиробниками.
На Полтавщині успішно працює більше десятка крупних молокопереробних підприємств. 7 із них входять до нашої Асоціації. Це АТ «Пирятинський сирзавод», ВАТ «Лубенський молочний завод», ПП «Білоцерківська агропромислова група», ВАТ «Решетилівський маслозавод», ПАТ «Глобинський маслозавод», ВАТ «Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів», ВАТ «Кременчуцький молочний завод «Кремез». З нами також співпрацюють Полтавський технікум харчових технологій Київського нацуніверситету і факультет переробки продуктів харчування ПДАА.
Не входять в Асоціацію ТОВ «Миргородський сироробний комбінат» і ЗАТ «Гадячсир».
— Під час минулої вашої розмови ви говорили про те, що у нас зависока закупівельна ціна на молоко. Але ж селяни скаржаться, що вона замала і обласна влада їх підтримує.
— Сьогодні закупівельні ціни на сировину від населення складають 2,20-2,40 грн. за літр, від крупнотоварного виробника — 4,00-4,15 грн. за літр.
В Україні прийнято ділити молоко на сировину екстра-класа, вищого ґатунку, 1 і 2 ґатунку і неґатункове. Так от, за 7 місяців 2011 року із 290 тисяч тонн молока, виготовленого на Полтавщині, молоко класу екстра складає лише 2%. В Європі, для порівнянні, цей показник — понад 90%, тому що інше до подальшої переробки практично не допускається.
Також я вам дам для порівняння інші цифри. В Європі молоко екстра-класу коштує 30 євроцентів за літр, це на наші гроші 3,30 гривень.
А тепер я вам скажу, що закупівельна ціна у 4 гривні за молоко — це 200% рентабельності для його виробників. При цьому рентабельність молокопереробних заводів — лише до 10% — їх рятують від занепаду об’єми виробництва.
Що стосується молока від населення, то його якість, скажімо так, залишає бажати кращого. Тому заводи, звичайно, готові віддати перевагу молоку з фермерських господарств чи потужних агрокомплексів. І оптові покупці готової продукції віддають перевагу тій, яка виготовлена на більш якісній сировині. Наприклад, на наші заводи постійно приїжджають спеціальні комісії із Росії, які суворо слідкують за цим. Загалом росіяни купують молокопродукти підприємств у Пирятині, Глобиному, Хоролі та Гадячі.
— А скільки від загальної кількості виробленого молока припадає на населення і на крупнотоварного виробника?
— Із названих мною 290 тисяч тонн від населення отримано 110, це 37%.
— Оскільки питання коливання закупівельної ціни на молоко постійно «вибухає», можливо, варто зробити їх стабільними на певний період або протягом року?
— В усьому світі є планування виробництва молока, завдяки чому не відбувається сезонне коливання ціни на сировину. А у нас з вересня до лютого закупівельні ціни ростуть, у зв’язку із зменшенням кількості молока — корови виношують потомство. Крім того, за кордоном тварини постійно знаходяться в одному мікрокліматі. Досвід показує, що стійловий метод їх утримання — найкращий. А у нас — то сарай, то вигон — це стрес для корів, який призводить до зменшення молока.
