Три колоски
Паталогічна ненависть місцевих чиновників до старшого покоління мені добре відома. П’ять років допомагала я 90-річному інваліду війни 1-ї групи Ісакову в поновленні порушених владою конституційних прав на житло. Йому поталанило – отримав квартиру. Декілька років «воював» з чиновниками інший безногий інвалід війни О. Шенгур, так і помер, нічого не добившись. Усе це тому, що минуле повинно бути стертим з історії разом з носіями пам’яті про минуле. Не цураються чиновники знущатися навіть над колишніми працівниками міськради. З етичних міркувань не буду про всіх згадувати, але от в минулому номері «Ехо» надрукована стаття про те, як розвалилася у будинку стіна. Мешканка будинку — колишній працівник міськради, 93-річна бабуся. Секретар ради пояснює, що житло старенька отримала від міської ради, але допомогти ніяк, бо той будинок не є власністю ні міської ради, ні самої бабусі. Люди добрі, цю, вибачайте, маячню читають працівники прокуратури, міліції, КРУ і ніхто не запитає: чий же то будинок? Де ж облік власності? Як так сталося, що він тепер нічийний, він що, з неба впав?
Так і живемо, як писав поет, «не зная тех тиранов, что превратили нас в баранов».
Колись, ще будучи народним депутатом, Олександр Мороз ставив питання про складення повноважень тими чиновниками, які перебувають у масонських ложах, та все марно. А ми ще й самі їх у владу обираємо. Люди, прокиньтеся, доки ще не пізно.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини України та Полтавщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook
| Кобеляки | Суспільство
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном