Забрідки мали відсвяткувати День села у останню суботу липня – 30-го числа. Але всенародний траур завадив цьому святкуванню. Не відбулося свято і у неділю. І лише у понеділок, вже 1-го серпня, жителі села змогли зібратися у центрі Забрідок, аби таки відсвяткувати умовний день народження свого населеного пункту. Людей на свято зібралося чимало. Якщо згадати, що усього в Забрідках мешкають трохи більше чотирьохсот чоловік, то можна легко підрахувати, що половина із них прийшла на святкування. Люди заповнили усю галявинку перед місцевим ФАПом і приготувалися слухати концерт. Спочатку їх привітав лелюхівський сільський голова Віталій Рой.
— Цього року ми вперше відзначали День села у Лелюхівці, — нагадав Віталій Дмитрович, — а тепер таке свято вперше відбудеться у Забрідках. Я радий, що вас так багато тут зібралося. Я зараз дивлюся на представників старшого покоління, і згадую ті організації, де ви колись працювали: шкірзавод, меблеву фабрику, автоколону… Я вітаю з Днем села усіх — і нинішніх мешканців, і вихідців із Забрідок, які сьогодні приїхали на це свято!
До привітань приєднався і заступник голови районної ради Микола Перерва. Він не лише сказав забрідчанам багато теплих слів, але і вручив грамоту депутату сільської ради з цього села Тетяні Охрей.
Далі глядачів очікував екскурс у історичне минуле. Зокрема, гості свята могли дізнатися, що з’явилися Забрідки у часи козаччини Богдана Хмельницького — у другій половині ХVII століття. Тоді переселенцям із Правобережної України дозволили селитися тут, за бродами річки Ворскла. Від цих бродів і пішла назва села — Забрідки. Цікавих історичних відомостей багато. Так цікавим є наступний факт. Житель села Митрофан Мих назвав свого сина Леніним, на честь вождя світового комунізму, і справив перші у районі так звані «звіздини».
Згадали і Велику Вітчизняну. Із Забрідок у небуття війни пішли 65 чоловік. Пам'ять про них вшанували хвилиною мовчання, а юні нащадки тих воїнів поклали квіти до обеліска Слави. Після цього до присутніх звернувся останній у селі ветеран — Володимир Федірець. Він привітав односельців зі святом, побажав їм миру у кожну оселю, а потім ще й заспівав під акордеон воєнних пісень. Згадали на святі й ветеранів молодших — воїнів-афганців, і ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Для кожного знайшли добре слово і гарну пісню.
На зміну суму, навіяному спогадами про війну, приходив веселий та щирий сміх. Коли одна з найстарших учасниць концерту Раїса Бровко почала з почуттям та розстановкою читати гуморески, глядачі просто котилися зі сміху. Сміялися щиро і від душі, адже теми гуморесок були взяті з сучасного життя, а тому близькі і зрозумілі. Дехто сміявся у півсили, а дехто реготався так, що аж сльози на очах виступали. Літню читачку проводжали довгими та рясними оплесками.
Годували глядачів не лише піснями та гумором. Після чергового концертного номеру поміж рядами глядачів пішли дівчата з підносами, на яких височіли порізані запашні паляниці. Кожен гість свята міг спробувати шматочок і оцінити майстерність пекарів, які приготували смачне хлібне диво.
Тривало свято понад три години. За цей час глядачі змогли переглянути кільканадцять концертних номерів на будь-який, навіть найбільш вибагливий, смак. Закінчувала концертну програму юна лелюхівська зірочка – Інна Синягівська, яка вкотре порадувала земляків своїм не по-дитячому сильним і навдивовижу красивим голосом.
Після закінчення концертної частини Віталій Рой дякував усім артистам та організаторам свята. Особливо відзначив директора лелюхівського Будинку культури Ніну Синягівську та завідуючу сільською бібліотекою Валентину Поставну. Але на цьому, власне, святкування не закінчилось. На дорослих іще очікувала дискотека, а на дітлахів – цікаві вікторини із солодкими призами. А десь вже ближче до ночі усіх порадував справжній фейєрверк, який став яскравою та радісною крапкою свята.
