— У 2005-му році селищна рада надала мені земельну ділянку під будівництво 2-поверхового торгового дому, — розповідає Оксана Пазюк, — Я справно платила оренду і в цей час збирала документи у різних інстанціях, потрібні для проекту відведення. Як раптом у травні 2007-го сесія селищної ради відмінила попереднє рішення і цю ж земельну ділянку віддали будівельній організації «Вектор-Сервіс» — під будівництво двох багатоквартирних будинків. Мене ні попередили, ні на сесію не запросили. Просто поставили перед фактом.
Збудувати торговий дім Оксана Пазюк за два роки, звичайно ж, не встигла. Але на орендованій земельній ділянці встановила залізний кіоск, у якому здійснювала торгівлю продуктами харчування. Після того, як земельну ділянку віддали «Вектор-Сервісу», виганяти підприємця із насидженого місця не стали. Із Оксаною Пазюк підписали договір, згідно якого вона мала право торгувати до того часу, доки будівельна організація оформлятиме усі потрібні папери.
Коли термін дії договору минув, приватного підприємця все ж таки попрохали звільнити земельну ділянку та прибрати звідти свій торговий павільйон. Але Оксана Пазюк, натомість, подала позов до суду, аби довести, що землю вона не захоплювала і встановила на ній кіоск на цілком законних підставах. Також селищна рада визначила торговий павільйон підприємця Пазюк місцем, де заборонено продавати алкогольні напої та тютюнові вироби. Підприємець і на це рішення подала до суду.
— Селищна рада звинуватила мене у самозахопленні землі, — розповідає власниця кіоска, — вони звернулися до Полтавського департаменту з ліцензування і попрохали позбавити мене ліцензії на продаж тютюнових та алкогольних виробів. На тій підставі, що у мене немає дозволу на розміщенні об’єкту торгівлі.
Ліцензію Оксані Пазюк анулювали. У судовому розгляді суд визнав дії підприємця стосовно розміщення об’єкту торгівлі неправомірними. І зобов’язав її звільнити земельну ділянку. А от інший суд Оксана Пазюк виграла. Апеляційний суд міста Харкова визнав, що селищна рада не мала права забороняти підприємцю здійснювати торгівлю якимось із видів товарів. Бо така заборона не належить до компетенції селищної ради.
— Я ще хочу звернутись до прокуратури та держкомзему, щоб підтвердити, що самозахвату у мене не було, — говорить приватний підприємець.
За словами Оксани Пазюк, на даний час у її павільйоні не продають алкогольні напої та цигарки, оскільки на це немає ліцензії. Натомість продають пиво, яке можна реалізовувати і без спеціального дозволу. Працює торговий павільйон цілодобово — такий режим роботи встановила сама власниця.
— Селищна рада може встановлювати графік роботи лише за погодженням із власником магазину, — переконана Оксана Пазюк, — мене графік роботи до 22.00 не влаштовує, тому я письмово повідомила селищну раду, що переходжу на цілодобовий режим роботи. Відповіді мені не надали. Вони можуть регулювати час торгівлі алкоголем, але заборонити мені цілодобово торгувати хлібом, морозивом та пивом не мають права!
Насамкінець Оксана Григорівна коментує зауваження щодо роботи її павільйону, які прозвучали на одній з чергових апаратних нарад у райдержадміністрації.
— Якщо біля кіоску і збирається молодь, то це не ми повинні дивитися — чим вона там займається, — переконана власниця павільйону, — у функції закладу торгівлі не входить контроль за дотриманням громадського порядку. А щодо того, що ми вночі продаємо, я не один раз пропонувала зробити хронометраж покупок: що і в який час у нас купують. Та більшість молоді приходять до кіоску вже п’яні! А купують різне. Комусь хочеться морозива, комусь — шоколадку. Одного разу вночі водій зупинився, купував доньці холодної води, бо їй погано стало у машині. А скільки таксистів до нас заїздить просто попити кави?!
Поспілкувавшись із Оксаною Пазюк та перейнявшись її проблемами як підприємця, ми вирушили до Новосанжарської селищної ради. Там нам повідомили, що підприємцю Пазюк дійсно у 2005 році надавали земельну ділянку. Але оскільки документи на право користування землею не були виготовлені, договір оренди земельної ділянки відповідно не зареєстрований, то землю у Пазюк забрали і дійсно передали ТОВ «Вектор-Сервіс».
— Вона тоді у 2005-му взяла велику ділянку для будівництва, — коментує спеціаліст селищної ради із земельних питань, — а потім, очевидно, передумала щось там будувати. Їй вистачало і цього торгового павільйону. Коли землю передали «Вектор-Сервісу», ми дійсно ще на 8 місяців продовжили договір із Пазюк, щоб вона мала можливість цей час торгувати.
Коли термін договору скінчився, а павільйон продовжував стояти на земельній ділянці, спірну ситуацію вирішив суд. Іще 3-го березня цього року господарський суд Полтавської області зобов’язав підприємця звільнити зайняту ділянку. Але за п’ять місяців рішення суду так і не було виконане. Щодо встановлення графіку роботи торгових точок, у селищній раді запевнили, що його регулювання прописане у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні». Тому встановлювати собі графік роботи самостійно приватний підприємець не могла.
Нарешті, на останній апаратній нараді — від 22-го серпня — заступник начальника райвідділу Сергій Пархоменко повідомив, що працівниками міліції була перевірена робота торгового павільйону підприємця Пазюк. За його словами, під час перевірки фактів продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів зафіксовано не було. Про те, що павільйон взагалі повинен бути прибраний із земельної ділянки, правоохоронець не сказав нічого.
