Подібні виїзди новосанжарська влади проводить під своєрідним девізом: «Не люди йдуть до нас, а ми йдемо до людей». Цього разу влада прийшла до жителів Руденківки. Зустріч відбувалася у актовому залі місцевої школи. І тривала майже три години. На самому початку зустрічі голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс почав представляти своїх заступників і з залу долинули оплески.
— Давайте без аплодисментів! — попрохав голова РДА.
Спочатку слово дали господарям. Перед районними керівниками виступив сільський голова Сергій Головко. Він розповів і про досягнення, і про існуючі проблеми. Серед останніх — небажання деяких жителів встановлювати лічильники на воду. Логіка їх зрозуміла — як тоді з лічильником поливати город?! Сергій Головко розповів, що у селі налагоджено централізоване вивезення сміття, проводиться вуличне освітлення. Дороги ремонтуються, але не так, як хотілося б. Адже після відміни транспортного збору сільська рада не дорахувалася 16 тисяч, які були у неї минулого року.
Наприкінці виступу сільського голови у залі піднялася одна з педагогів місцевої школи та поцікавилась, чи дадуть нарешті землю руденківським педагогам.
— Ту землю, яка йшла на соціальну сферу, ми роздали, — пояснив Сергій Головко, — зараз є лише 2 гектари. Як розділити їх між вами — вирішувати вам. Хочете — тягніть жереб і четверо з вас отримають по 50 соток. Хочете — діліть ті 2 гектари на усіх. Землі запасу у сільської ради є, але ви їх не візьмете — там піски.
Далі мова на зустрічі зайшла про величенькі луки між селами Дубина і Руденківка. Сергій Шовкопляс запропонував місцевій громаді передати ці луки під заліснення держлісгоспу. Мовляв, начальник лісовиків Василь Красюк готовий узяти ці землі і засадити лісом, а так вони стоять нібито без господаря. Але пропозиція підтримки у жителів Руденківки не знайшла.
— А де ми будемо пасти своїх корів?! — поцікавилась одна з місцевих жительок. — У нас там завжди череда пасеться. Віддати цю землю дуже просто, а як її потім забрати? Під лісом вже її не забереш.
Зрештою, тему луків залишили, а слово надали директору Руденківської школи Андрію Дігтярю. Він більше перераховував здобутки: зробили у школі актову залу і сцену, провели капремонт системи опалення, замінили двері у початкових класах. Після цього виступали іще директор Мар’янівського клубу, завідуючі ФАПів та місцевого відділення зв’язку. Але найбільше обговорення викликали не їх доповіді. У середині залу піднялася одна з місцевих жительок і поскаржилась:
— А дихати ж то нічим! Сміття постійно запалюють і весь дим іде на нас!
На її підтримку одразу загули більшість присутніх у залі. Мова зайшла про те, що жителі села не задоволені розміщенням на околиці сільського сміттєзвалища, яке і само по собі «пахтить» не дуже приємно, а коли щось запалять — то й поготів. Альтернативний варіант знайшли одразу ж.
— Нехай люди погоджуються на тариф у 5,70 і возять сміття у Зачепилівку, — запропонував Сергій Шовкопляс.
Після тривалих дебатів місцеві депутати пообіцяли поспілкуватися із жителями села і запропонувати їм такий варіант. Якщо більшість не погодиться, то дихати «ароматами» із сміттєзвалища доведеться і надалі. Але отруює повітря у селі не лише воно.
— Нас тут іще завод «Прінтінжирінг» травить, — піднялася інша жінка з місцевих. — Запах такий сильний, що ми постійно форточки закриваємо!
Сергій Шовкопляс поспішив заспокоїти руденчан. І пригадав, як колись у молоді роки разом із родиною мешкав у Дніпропетровську. Ось там, мовляв, заводи дійсно смердючі. А у нас, у порівнянні, — це ще ягідки.
Після закінчення і цієї дискусії слово взяв заступник голови райдержадміністрації Володимир Борт. Він погодився із тим, що проблеми є. І вони, напевно, будуть завжди. Але Володимир Андрійович нагадав і те, що за програмою соціального розвитку на кожен населений пункт району приходиться чимала сума коштів. Не виняток і Руденківка, у якій багато робиться і буде робитися надалі.
Наостанок виступив перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко. Він, за допомогою слайд-презентації, продемонстрував жителям села кращі і гірші його сторони — від доглянутих квітників до занехаяних бур’янів.
— Ви повинні тримати марку, адже через ваше село їздить вся Україна! — нагадав наостанок Володимир Федорович.
Наприкінці зустрічі присутнім у залі роздали міні-анкети, у яких місцеві жителі проставили свої оцінки владі. Голосування було анонімним, тому із результатами його ознайомити, на жаль, не можемо. Але сподіваємось, що по закінченні усіх об’їздів представники влади все ж таки виведуть та оприлюднять якийсь середній бал.
