— Я піддивився цю ідею у київській приватній школі, — ділиться секретом директор школи Андрій Дігтяр. — Там, до речі, харчування обов’язкове. Нема такого — «хочу», «не хочу». Отже, там люди, які платять великі гроші за освіту своїх дітей, розуміють, що харчування — це дуже важливо.
Ідея, яку Андрій Дігтяр привіз із Києва, полягала у створенні у шкільній їдальні триколірного меню. Міркував директор таким чином: не всі діти люблять однакову їжу. Хтось терпіти не може каші, хтось — картоплі-пюре. Саме для таких перебірливих і існує три меню на вибір — червоне, синє і зелене. Червоне (більш економне, коштує 3 грн.), обов’язково містить у собі гарячу першу страву — суп, борщ чи розсольник. Синє і зелене (дещо дорожчі, коштують по 4 грн.) мають різні гарніри. Якщо у синьому сьогодні каша рисова, то у зеленому — каша пшенична, картопляне пюре або макарони. Плюс в обох меню обов’язково присутнє м’ясо або якась сосиска чи сарделька.
— Перед початком навчального року ми ініціюємо батьківські збори, — продовжує розповідь Андрій Дігтяр, — на них ознайомлюємо батьків із нашим меню. Кожен батько дивиться, що його дитина їсть, і вибирає краще саме для неї. Батьки купують відповідні — триколірні — талони на харчування, з якими потім дитина йде до школи. Зранку наш комірник обходить класи і рахує — скільки яких талонів цього дня принесли учні до школи. Повідомляє результат у їдальню і там, відповідно, накривають столи на таку кількість страв. Дитина заходить до їдальні, сідає за стіл із вазою відповідного кольору — червоною, синьою чи зеленою — і отримує свій обід.
При використанні такої системи батьки не лише знають, що й коли їсть їхня дитина, але і можуть самостійно змінювати її раціон у межах існуючих меню. За рік після впровадження у Руденківській школі «талонної» системи вже можна говорити про її ефективність.
— Наші учні вже відходять від дурного стереотипу — мовляв, круті до їдальні не ходять, — говорить директор, — зараз на обід до їдальні ходять майже 90 відсотків учнів школи. 5–6 класи взагалі йдуть обідати у повному складі! А це ж велика справа! Миска гарячого супу в обід — це вже гарантія, що у дитини не буде гастриту чи язви!
Харчування школярів у Руденківській школі запровадженням триколірного меню та «талонної» системи не закінчуються. У шкільній їдальні також печуть власну випічку — пиріжки та булочки. А ще школа має свою землю, на якій вирощує різну городину — від картоплі до кабачків та помідорів. Це все восени збирають і заготовлюють на зиму.
— Нам завжди дуже допомагає директор ТОВ «Елеватор «Чиста криниця» Микола Харченко, з будь-яких шкільних питаннях, і в харчуванні учнів зокрема, — розповідає директор. — Ось буквально нещодавно з агрофірми привезли у школу кавуни, які ми учням даємо безкоштовно.
Якщо в Руденківці питання з харчуванням школярів таким чином практично вирішили, то у тих-таки Нових Санжарах із цим складніше. Принаймні, начальник відділу освіти Микола Таран зазначив, що руденківський варіант для Новосанжарського НВК ніяк не підійде.
— У НВК дуже велика кількість учнів! І якщо вони усі ходитимуть до їдальні, їх просто нікуди буде посадити, — констатував Микола Григорович. — Молодші класи і так харчуються, старші — хто захоче, але зробити так, щоб і у НВК до їдальні ходили 90 відсотків учнів,— не вийде!
Існують ще й інші проблеми, які роблять стовідсоткове харчування новосанжарських учнів практично неможливим. А це дуже прикро. Адже ті, хто в обід не потрапляє до їдальні, ідуть до магазину і повертаються з чіпсами, сухариками та колою. А потім років у 14–15 на черговому медичному огляді у них діагностують гастрит чи навіть язву. «І звідки вона взялася?» — думають потім батьки.
