Чи справді наше мальовниче тихе місто так люблять його жителі – ось тема нашого опитування, проведеного напередодні одного з найулюбленіших свят пирятинців – Дня міста.
Олексій Павлович, 59 років:
- Я народився і провів дитинство не в Пирятині. Але так сталося, що вже майже 40 років живу в цьому місті, тут створив сім`ю, тут народилися мої діти та внуки, тому вважаю це місто рідним. І нехай говорять, що, мовляв, - містечко маленьке, провінція… У цьому вбачаю «плюси»: маленьке – отже всі один одного знають і допомагають, провінція – значить люди тут добріші, «душевніші», ніж у мегаполісах, де нікому ні до кого немає діла. Я люблю Пирятин і радий тому, що це - моє місто.
Альона, 20 років:
- Уже кілька років я – студентка столичного вузу, тому більшість часу живу в Києві. Там же планую залишитися будувати свою кар’єру і після закінчення навчання. Але при цьому я дуже люблю свій маленький рідний Пирятин, і з задоволенням приїжджаю сюди при нагоді. Хотілося б, звісно, щоб для молоді тут було більше умов і для розвитку, і в питанні працевлаштування, і для відпочинку. Але, не зважаючи на ці «мінуси», - Пирятин був, є і буде моєю маленькою рідною Батьківщиною, яку, як відомо, не обирають.
Тетяна Олегівна, 40 років:
- Живу в цьому місті лише кілька років. За цей час звикла до більш спокійного, розміреного життя, ніж було до цього, коли мешкала в обласному центрі. Не можу сказати, що Пирятин став для мене рідним, але, в цілому, місто мені подобається. Так, наприклад, острів Масальський став улюбленим місцем відпочинку всієї нашої родини і взимку, і влітку. Хотілося б, звісно, щоб місто розвивалося, «окультурювалося», з’являлися нові робочі місця. Про те, що переїхали до Пирятина, я не шкодую!
Євген, 16 років:
- Пирятин – моє рідне місто. Тут я народився, ходив у дитсадок, зараз – ходжу до школи. Тут знаю майже кожну вуличку, більшість людей – знайомі в обличчя. Напевно, я люблю Пирятин. Але при цьому, чесно кажучи, мрію про те, аби якомога швидше звідси поїхати на навчання. Заздрю своєму старшому братові, який уже три роки навчається і живе у Харкові. Він стільки розповідає про цікавий відпочинок у великому місті, а у нас піти нікуди: ні розважального центру немає, ні дискотеки «цивілізованої»… Прикро говорити про таке, але патріотом власного міста бути чомусь не виходить…
Марія Степанівна, 69 років:
- Над питанням: люблю я Пирятин чи ні – ніколи не задумувалася. Живу тут уже півсотні років. Тоді, коли я вийшла заміж сюди, покинувши своє село у Прилуцькому районі, раділа, адже переїхала у місто! В інших містах не жила, тому й не знаю - як воно. Що б хотіла змінити? Добре було б, на мою думку, аби вулиці освітлювалися нормально та громадський транспорт їздив, щоб нам, пенсіонерам, можна було без проблем дістатися на базар чи в аптеку. А так, що мені старій треба?.. Усе влаштовує, аби тільки дітям добре було та здоров’я не підводило.
Ірина, 30 років:
- Пирятин – звичайний «середньостатистичний» райцентр, яких в Україні - сотні. Особливого піднесення від того, що живу саме тут, не відчуваю. Іноді ловлю себе на думці, що хотіла б звідси переїхати до більшого міста. Але чоловік проти. Він – патріот Пирятина і говорить, що для нього це місто – найкраще у світі. Думаю, що нашій владі варто задуматися над тим, як організувати дозвілля молоді, щоб було де розважитися маленьким дітям. Окрім цього, мені хотілося б, аби у місті відремонтували хоч трохи дороги і тротуари та відновили вуличне освітлення. От тоді, напевно, молоді люди не прагнули б переїхати звідси у пошуках кращої долі.
Василь, 46 років:
- Місто наше – дуже гарне і мальовниче. Мені в житті довелося чимало поїздити і я бачив і великі міста, і маленькі містечка. Можливо, багато в чому вони кращі за Пирятин – розвиненіші, «цивілізованіші». Але завжди, з будь-якої подорожі мені хочеться повертатися у рідний Пирятин. На моє глибоке переконання, пирятинцям є чим пишатися. А тим, хто хоче шукати «кращої долі» деінде, хочу сказати лиш одне: не думайте, що там вас чекають із розпростертими обіймами. Краще ніж вдома, вам не буде ніде. Тому нам,пирятинцям, варто подумати, як зробити наше місто ще кращим, вкласти кожному якусь часточку своєї праці у нього і пишатися цим!
Як бачимо, більшість жителів нашого міста – справжні патріоти, які з гордістю називають себе пирятинцями та вважають свій Пирятин - найкращим куточком на планеті Земля.
