Читайте також:
Тисячі людських доль
- Які з них найцінніші у 70-річній історії сформованого на початку Великої Вітчизняної війни у спекотній Туркменії 659 винищувального полку? - запитую. Наділений дорогоцінним, а, буває, ще й дефіцитним талантом розумітися не тільки у залізяччі та складних, до начинених електронікою, авіаційних приладах включно, а і в душах людських Володимир Олександрович зосереджено хмурить брови. Для нього у музеї усе важливе і цінне. Про кожний експонат він готовий проводити окрему бесіду. І вона буде цікавою. А музей що? Самі по собі представлені у експозиції копії бойових прапорів, зразки авіаційного озброєння, висотних та різних інших костюмів, засобів зв'язку, секстанти та ще всяка всячина цікава насамперед тим, що за кожним експонатом треба бачити долі людей, які своїм потом і кров'ю писали історію, як на сьогоднішній день, авіаційної бригади надзвукових і визнаних в усьому світі СУ-27. І хто б що не говорив, а найціннішим невидимим експонатом є пам'ять про радісні і сумні, як саме життя, долі кількох поколінь льотчиків, техніків, механіків, спеціалістів інших авіаційних професій різних військових звань.
Всього за роки війни льотчики винищувального полку зробили 9960 бойових вильотів, збили 417 ворожих стерв'ятників. Лейтенант Петро Димченко, капітани Олександр Фролов та Ілля Павловський були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
- Насамперед, - зібравшись із думками, відказує, - треба віддати належне ветерану служби у Миргородському гарнізоні підполковникові у відставці Валентину Загородньому. Це йому треба завдячувати за подвижницьку, звісно, на громадських засадах, роботу по вивченню історії авіаційного з'єднання та за збирання експонатів для музею. У тяжкий для країни час тоді ще молоді та необстріляні льотчики вели свої винищувачі навперейми ворожим бомбардувальникам, які рвалися до Москви, були у самому пеклі повітряних боїв на Калінінському фронті, билися за Харків, визволяли Донбас, Кривий Ріг, Молдавію, Румунію, Угорщину, Болгарію. На війні як на війні. Всього бувало. Знали радість перемог і смуток неповторних утрат. За мужність льотчиків за визволення румунського міста Галац 659-й, а з 1949 року - 831-й Червонопрапорний полк удостоєний честі називатися Галацьким.
Музейна експозиція нагадує, як 10 листопада 1985 року в Миргороді вперше приземлилися досі тут небачені шість літаків СУ-27.
Полк у числі перших авіаційних з'єднань 13 січня 1992 року присягнув на вірність незалежній Україні. Змінювалися назви авіаційного з'єднання. Але незмінною залишалася вірність особового складу народу Україні. У різний час з'єднанням командували генерали Олександр Титатеренко, Леонід Фурса, полковники Олександр Пелєвін, Микола Кашуба, Василь Мишко, Леонід Резчіков, Володимир Ленець, Юрій Кришталь.
Сьогодні кращі традиції своїх попередників на посаді командира бригади достойно продовжує сам корінний миргородець, наділений організаторським талантом, депутат міської ради, полковник Олег Гесь. Попри труднощі з пальним та запасними частинами приклади високого професіоналізму у підтримці бойової готовності подають офіцери Олександр Оксанченко, Анатолій Комар, Дмитро Фішер, Юрій Булавка, Сергій Ялишев… Достойні похвали подвижники є у кожній ескадрильї, в усіх без винятку підрозділах, які так чи інакше забезпечують готовність бригади до виконання навчальних, а якщо буде треба, - то і бойових завдань. Миргородські авіатори з успіхом представляли Повітряні Сили України на святкових парадах у Києві, на численних міжнародних авіаційних святах. У 1998 році полковник Іван Черненко, добра йому пам'ять, на СУ-27 здійснив трансатлантичний переліт із Миргорода на авіаційну базу "Сеймур - Джонс" у Сполучених Штатах Америки. Відвідувачі музею можуть дізнатися про цей непересічний факт в історії бригади з музейної експозиції.
На запитання про роль музею у підготовці до 70-річчя Червонопрапорної бригади тактичної авіації Збройних Сил України підполковник Володимир Цапенко так і сказав, що для нього, як організатора виховної роботи, музей є важливим інструментом формування у колективі такої морально-психологічної обстановки, щоб людина у погонах, та й цивільні жителі авіамістечка також без команди чи спонукання проймалася гордістю за службу старших поколінь. Для молодих військовослужбовців, школярів міста та довколишніх сіл, усіх відвідувачів музею кращих, ніж зібрані у експозиції, прикладів отого святого почуття, яке раніше називали патріотизмом, годі й шукати. Їх треба наслідувати.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
