На площі перед сільським клубом облаштували імпровізовану сцену. Біля неї на лавах зручно влаштувались жителі села. Усі без винятку святково одягнені, з квітами і гарним настроєм. А неподалік від сцени народні умільці влаштували виставку своїх виробів. Свято розпочалось о 12:00. Розпочали його лучани, що проїхались на возі, запряженому кіньми. Одягнені у народні костюми, вони співали народних пісень. У декого на плечах можна було побачити граблі. Це надавало образам неповторності і колориту.
Першим вийшов привітати лучан сільський голова Олександр Вусатий. Він почав розповідати про історію створення села, і замовк… Публіка підтримала Олександра Павловича гучними оплесками. Та раптом він схопився за серце, його посадили на стілець. Як він сказав потім: «Щось серце прихватило».
Після нього на сцену вийшов начальник фінансового відділу райдержадміністрації Андрій Дацко.
— Свята, що відновлюються та започатковуються на території Кобеляцького району, згуртовують громади, — каже Андрій Іванович. — Як то кажуть, хто вміє святкувати, той вміє і працювати. Працюючи у бюджетній сфері, я знаю всі проблеми вашого села. Та основною проблемою є демографічна ситуація. Тому я бажаю процвітання селу Лучки і його жителям.
Далі Андрій Іванович від імені адміністрації нагородив кращих мешканців села. А сільський голова продовжив нагородження. Мабуть, не обійшли увагою жодного: від найменшого до найстаршого. Усім дарували квіти і солодкі подарунки.
Не забули вшанувати хвилиною мовчання пам’ять Великої Вітчизняної війни та загиблих у ній земляків. На жаль, учасник бойових дій Дмитро Деркач на сьогодні у селі залишився один. Йому вручили подарунок — продуктовий набір і музичне вітання від Наталії Вільхової «Ветеранам минувшей войны». Не обійшли увагою і найстаршу жительку села — Марію Попову, 1918 року народження, і найменшого — Георгія Лисенка. Для них звучали також пісенні вітання.
На завершення розіграли лотерею та поїли смачної польової каші. Усі залишились задоволені.
— Свято Дня села у нас вперше за двадцять років, — поділилися з нами лучани, — ми раді, що для нас його влаштували.
