Від матчу до матчу стає все більш помітно, що створювати небезпеку біля чужих воріт нашим футболістам вдається дуже і дуже рідко. Коли суперник нижчий класом, то тут проблем немає — атаки, удари, голи. Але коли на протилежній половині поля футболісти рівні, а то й сильніші за «Стандарт», то тут увесь атакуючий запал і закінчується. Пройти масовану оборону наші гравці чи то не вміють, чи то не можуть. З ряду причин.
Можливо, причина полягає у відсутності швидкісного і забивного нападника. Віталій Баранович, який найчастіше виходить на цю позицію, у своїй нинішній формі результативністю і нестримним бігом похвалитися не може. У кількох зустрічах непогано проявляв себе на цій позиції Олег Міщенко. Але й він, слід визнати, не є чистим форвардом. Та й у грі з «Чайкою» із Дейкалівки він допомогти команді не міг через травму. Натомість на поле вийшов наступний склад «Стандарту»: Євген Довгаль — Геннадій Супрун, Олександр Шовкопляс, Сергій Сонник, Євген Козаченко — Сергій Роман, Станіслав Мокрий, Владислав Мокляк, Владислав Лещенко, Владислав Олійник — Віталій Баранович. У другому таймі на заміну виходили Артур Шовкопляс та Віталій Гарець.
Перший тайм видався із розряду «подивитися і забути». Наші футболісти лічені рази доходили до чужого штрафного майданчика. Про те, щоб іще й ударити по воротах, взагалі мови не було. Гості теж не форсували подій, катали м’яч у центрі поля і раз у раз пробували розрізати нашу оборону дальніми передачами. Саме після одного з таких пасів наш голкіпер Євген Довгаль пішов на м’яч, щоб спокійно забрати його у стрибкові. Але відскок від газону вийшов таким сильним, що круглий перелетів перчатки воротаря і завалився йому за спину. Там уже чатував нападник гостей, який спокійно закотив м’яч до порожніх воріт — 0:1. «І так гри немає, ще й таких «дураків» пропускаємо», — роздратовано махнув рукою один із уболівальників. Дійсно, гол команда пропустила не з обов’язкових.
Утім, воротар «Стандарту» реабілітувався іще до перерви, коли відбив два непростих удари гостей. Продовжив Євген працювати і після перерви, коли черговий постріл футболіста «Чайки» зумів перевести у поперечину, а від неї — на кутовий.
У таймі другому новосанжарські футболісти вперше таки пробили по чужих воротах. Це Віталій Гарець, який вийшов на заміну, сходу вистрілив із лівої. Воротар м’яч зафіксував. Протягом другого тайму Віталій ще двічі пробивав по воротах. У другому випадку голкіпер гостей лише грудьми зміг відбити кручений м’яч. Окрім ударів Гарця запам’ятався іще постріл Владислава Мокляка приблизно з лінії штрафної. Але м’яч полетів метрів на два вище поперечини.
У чужі ворота наші футболісти на забили, а ось у свої «привезли». Євген Довгаль не зміг зафіксувати м’яча після флангової подачі (схоже, у цій ситуації суддя таки мав фіксувати напад на голкіпера), круглий застрибав по воротарському майданчику, захисник винести його не встиг і форвард гостей головою забив другий гол — 0:2.
Фініта ля комедія. Ми знову програли. При чому, програли без шансів. Старі вболівальники «Стандарту» знову розходяться з похмурим настроєм, нарікаючи на слабку гру команди і у черговий раз пригадуючи старі добрі часи. Нинішнє покоління цього разу не дало приводів для радості на відміну від юніорів «Стандарту», які переграли своїх опонентів з рахунком 4:0 і на одне очко наблизились до лідерів — «Маяка» з Котельви. Мало того, у наступному (завершальному) турі обласної першості наші хлопці зустрічатимуться з цією командою на виїзді. І в разі перемоги можуть стати чемпіонами області серед юніорів у нашій групі.
