Ще здалеку, від бібліотеки, де і проходила виставка, доносились щемливі звуки скрипки Володимира Каплуновського та сердечно насичені ноти синтезатора Василя Болтушенкова. Вони творили чудову музику, заохочуючи людей відвідати гарний захід у Нових Санжарах, присвячений Дню художника в Україні. Мабуть, якби і не знав про художню виставку, яка відбудеться, то зайшов би поцікавитись, що то за концерт звучить у бібліотеці серед тисяч книг, де царює дух спокою і пізнання. У нього вплелися ноти голосної музи і результат дотику Бога до людини — чудові картини художників: Світлани Чорнобай, Наталії Кольби, Ігора Жиздри, Андрія Коломойця, Сергія Чорнухи… Спокійні і пристрасні, барвисті й насичені стриманими спокійними тонами, які мали в собі елегантний шарм і особливу техніку кожного художника. З усього цього утворився букет незвичайних квіток, які захоплювали, п’янили і підносили дух увись. І коли входиш в цю неповторну творчу атмосферу, дихається якось інакше. І не можеш надихатися…
Екскурсоводом по експозиціях була бібліотекар Тамара Паттієва, яка познайомила всіх присутніх з цікавими моментами біографії та стилем кожного з художників, чиї картини були представлені на виставці. Це були не тільки гарні художні картини, написані фарбами, а й вишита картина Андрія Коломойця, роботи Оксани Макаренко, виконані технікою валяної вовни, картини з соломки Юрія Дебелого і малюнки його вихованців, які виконані на гіпсокартоні в стилі батік та навіть малюнки на шовку!
Були виставлені навіть три картини знаменитого на увесь світ художника Івана Марчука, який, за версією консалтингової компанії Creators Synectics, увійшов до списку «100 геніїв сучасності». Тамара Паттієва зауважила, що цією людиною можна захоплюватись. Що українці ще пишатимуться ним, як Кличком чи Шевченком. Картини були люб’язно надані для виставки однією родиною з Нових Санжар, які побажали лишитися невідомими. Та, попри це, ми їм дуже вдячні за шанс помилуватися картинами художника зі світовим ім’ям.
Дуже цікавими були і фотокартини Ярослава Дебелого та Андрія Олефірова.
Заслужено привертали увагу і виставлені роботи Тараса Захаренка — юного талановитого самоучки.
Надавали слово і самим винуватцям свята — художникам. Виступити побажали художники-початківці. Спочатку на імпровізовану сцену вийшов маленький чорненький скромний хлопець, восьмикласник Сергій Вісич:
— Я малюю з четвертого класу. Але більш інтенсивно навчаюся майстерності уже два роки у Юрія Дебелого. За цей час маю і такі результати, як участь у художньому конкурсі «Барвисті перевесла», де минулого року зайняв 4 місце, а цього року — вже перше.
Далі взяла слово Віола Давиденко:
— Почала малювати ще змалечку, коли мама мені намалювала дівчинку і вона мені так сподобалась, що і я захотіла таку ж намалювати. Але це був тільки початок. Більш серйозно почала займатись малюванням з п’ятого класу. У конкурсах беру участь нечасто, але попри це маю і свої результати: брала участь в конкурсі малюнків дітей з багатодітних родин і стала там переможцем. За це отримала путівку в дитячий табір відпочинку «Артек».
Прохали виступити і порівняно нещодавно відкритого таланта Андрія Коломойця, який в своєму виступі подякував за запрошення на такий прекрасний захід. Потрібно відмітити, що всі виступаючі були дуже скромними, що є ознакою таланту, як зауважила Тамара Паттієва. А публіка щиро аплодувала успіхам початківців-художників.
Представники влади, що були присутні на вернісажі, теж побажали висловитися.
Першим до слова запросили голову районної ради Володимира Левицького:
— Ми бачимо картини, які показують різноманітні барви, які ми не можемо уявити, але які бачать художники. Такі люди в мене викликають тільки величезну повагу і захоплення.
Володимир Левицький побажав, щоб проводилось більше персональних виставок, бо картин так багато, що одразу не можеш насолодитися роботами кожного з авторів сповна.
Продовжив виступ голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс, який розповів про те, що одним із художніх надбань Новосанжарщини цього року є розмальовані зупинки, які є нашою окрасою. Він пообіцяв, що розфарбовувати їх продовжать і надалі. І незабаром по всьому району очікувати на автобус стане набагато приємніше. Також він згадав дві знамениті фрази: «Світ врятує краса» і «Без духовності суспільства не існує». Потрібно якнайбільше людей залучати до знайомства з мистецтвом, щоб якомога ширше популяризувати творчість своїх земляків.
Винуватцям свята врочисто вручили яскравочервоні троянди, від чого їх обличчя засвітились радістю. Опісля гості свята спілкувалися з присутніми художниками, подекуди задаючи і досить каверзні питання:
— А це Ви вишили картину, чи когось наймали, щоб вишили? — запитували одного з молодих художників.
— Я не стільки заробляю, щоб когось наймати вишивати? — відповів автор.
Деякі відвідувачі розглядали картини та домовлялись їх купити. А в декого і ноги мимовільно просилися в танок під веселу музику чудових музикантів.
Вернісаж удався на славу. Частіше б такі заходи проводились — такі побажання звучали на виставці. А наступного разу і Ви, читачу, приходьте помилуватися творами мистецтва. Не пожалкуєте!
