ЗА ОБСЯГОМ ПРОДАЖУ
На сайті www.apteka.ua за результатами 2010 року висвітлено перелік 30 лікарських засобів, які посіли перші місця в продажу аптечними закладами в Україні. Проаналізуємо цей перелік та опосередковано визначимо, на що ж хворіють українці.
Приміром, друге місце в переліку продажу препаратів за есенціале. Читаємо показання: жирова дистрофія печінки; гострий гепатит, хронічний гепатит; токсикоз вагітних, токсичні ураження печінки, зумовлені цукровим діабетом чи алкоголізмом; ішемічний інсульт, постінсультний стан; атеросклероз, гіперхолестеринемія (дисліпідемія); хронічна дихальна недостатність, хронічна пневмонія, гострий обструктивний бронхіт у стадії реабілітації, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, туберкульоз.
Справді, за цих показань, мабуть, потрібно використовувати есенціале. Але якщо препарат посідає 2 місце — це означає, що в нас у всіх токсично уражена печінка і, як закликає реклама, «потрібно її відновлювати».
Але ж у наказі МОЗ України від 13.06.2005 року № 271 «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Гастроентерологія» в клінічному протоколі надання медичної допомоги хворим на хронічний гепатит написано: «Можливе застосування гепатопротекторів рослинного походження, препаратів есенціальних фосфоліпідів, але їх ефективність точно не доведена». Значить, реклама краще знає за МОЗ України? І чи реальні обсяги продажу препаратів відображають справжній стан захворюваності українців?
Спробуймо проаналізувати, як використовуються ліки в наших лікарнях — чи завжди раціонально, з користю для хворого?
РЕКЛАМА: «ПРЕПАРАТ, ЯКИЙ І ПОЇЗД ЗУПИНИТЬ, НЕ ТЕ, ЩО КАШЕЛЬ»
Спостереження за повсякденним життям у лікарні викликало певні роздуми, якими хочу поділитися.
Початок робочого дня в лікарні. Прохолодно, дощить. Медичні працівники вже на робочих місцях, молодший медичний персонал уже навів лад, підготував кабінети до прийому пацієнтів.
Почали підтягуватися люди похилого віку та під’їжджати молоді пацієнти. Придивляюся до машин, припаркованих за лікарнею. Новенькі, дорогі, належать представникам зарубіжних фармацевтичних фірм. Ціла сім’я робочих «фармацевтичних бджілок» розлетілася по лікувальному закладу збирати медок з українських квіточок для своїх закордонних вуликів. Таке порівняння повною мірою розкриває механізм заробляння грошей на хворобах людей.Ці фармацевтичні «бджілки» вже виростили цілий пласт лікарів, які забули, що працюють у державній структурі, вони трудяться на конкретну «бджілку» або навіть уже стали її офіційними представниками. Не звертаючи уваги на хворих, «бджілки» відволікають лікаря від роботи та умовляють його небезкорисно попрацювати лише з їх медикаментами.Як лікареві, з його мізерною зарплатнею не піддатися на спокусливі умови? Сім’ю ж годувати потрібно.
Кожна «бджілка» має свою категорію лікарів — під свої препарати. І чому ми дивуємося, коли лікар упродовж 2—3 років для лікування всіх захворювань призначає одні й ті ж 5—6 препаратів? Тому, що не знає інших? Навряд, освіта в нас належна. Небажання удосконалити свої знання? Не впевнений, адже проходять і курси підвищення кваліфікації, й атестацію. Може, в усьому винен звичайний телевізор? Це ж по всіх каналах регулярно рекламують ті ж 20 препаратів, які «і поїзд зупинять», а не лише кашель, і печінку відновлять.
Створюється враження, що нам пропонують не ліки, а панацею від усіх хвороб. І куди дивиться Нобелівський комітет? Та за кожний такий препарат потрібно давати премію! Одне запитання: чому ж люди, які приймають ці препарати, — досі хворі?
На жаль, зникла радянська медицина. Не тому шкода, що була безоплатна, а тому, що основним її завданням була профілактика, інформаційне роз’яснення населенню, як запобігти захворюванню. Хто цим займається нині? У Міністерства охорони здоров’я бракує коштів навіть на державні програми та підтримку в задовільному стані лікувальних закладів. Громадські та благодійні організації проводять роботу лише за своїми статутними напрямами. Ось і залишається пацієнт наодинці зі своїми проблемами.
ЩО Ж ПОТРІБНО ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я?
Наважусь викласти деякі свої міркування, можливо, до моїх пропозицій і прислухаються медичні працівники, підтримає й населення, тобто потенційні пацієнти, яким потрібна кваліфікована і в той же час раціональна медична допомога.
1. Керівництву лікувальних закладів заборонити лікареві бути ще й офіційним представником фірми-виробника фармацевтичних засобів, аби уникнути недоцільного призначення препаратів даного виробника всім пацієнтам підряд.
2. Заборонити відволікання лікарів представниками виробників препаратів в індивідуальному порядку в робочий час.
Надавати можливість проводити конференції та брати участь у загальних зборах лікарів усім представникам виробників, але в загальному колективі і в присутності представників адміністрації. Це забезпечить зменшення корупційних домовленостей та й особистої зацікавленості лікаря в конкретному препараті.
3. Заборонити будь-яку рекламу медичних препаратів у лікарняних закладах, забезпечити доступ лікарів до інформації про препарати (буклети, компендіум, Інтернет).
4. У ході атестації кожного лікаря попросити перерахувати препарати українських виробників, аналоги рекламованих закордонних. Адже в Україні також виробляють з імпортної сировини чудові ліки. Ми маємо підтримувати вітчизняних виробників! Це заощадить кошти рідних та близьких наших хворих.
5. Дуже шкода, що в нас не працює рецептурна форма призначення медикаментів. По-перше, лікар, підписавшись на рецепті, вже несе відповідальність за свої дії та буде обмірковувати, що призначати пацієнтові. По-друге, це й боротьба із самолікуванням.
Напевно, що пропоноване мною стримуватиметься самими медичними працівниками — зникне мотивація лікаря в праці від виробників, потрібно буде вивчити аж кілька десятків українських препаратів, та й аптеки зменшать відсоток від призначуваного вже недорогого лікування. І далі: щоб виписати рецепта, потрібно згадати латинь (певна категорія лікарів її вже забула), та й узяти на себе відповідальність перед пацієнтом за те, що призначається та підписується. Це вам не шматочок паперу зі списком на кількасот гривень.
Зазначені пропозиції будуть незручними і для представників закордонних виробників, адже вкладено кошти і в рекламу, і в лікарів! Лікар, якого привітали з професійним святом та смачно нагодували в ресторані за рахунок фірми, буде все життя зобов’язаний своєму «спонсору».
Змінювати встановлену практику невигідно й аптечним закладам. Їх мета — заробити гроші. Це їхній хліб і лише на наших хворобах вони можуть годувати свої сім’ї. Таке життя: одні живуть за рахунок інших.
ЯК ПАЦІЄНТОВІ СЕБЕ ЗАХИСТИТИ
І все-таки пацієнт має змогу себе захистити. А саме:
1. Звернувшись до лікаря, вимагайте запису в картці. Це юридичний документ, який вас захищає.
2. У ході призначення лікування акцентуйте увагу на препаратах вітчизняного виробника, це заощадить понад 50% ваших коштів. І не піддавайтеся на агітацію лікаря, що закордонне — краще. Усі призначення лікар зобов’язаний зафіксувати в медичній картці — простежте за цим.
3. Зайшовши до аптеки, завжди питайте в провізора ціни на виписаний вам препарат різних виробників. Навіть в українських виробників ціна різниться. Не завжди дорожче — краще. За 200 грн можна придбати дві упаковки закордонних ліків від головного болю, який зникне на період вживання ліків, а можна пройти курс лікування 5 українськими препаратами проти патології судин мозку, що забезпечить зменшення чи зникнення головного болю на значний період.
Щоб стало нам краще жити, успішніше лікуватися, лікарям потрібно уважніше та з повагою ставитися до пацієнта, а пацієнту виконувати вказані рекомендації. Лише загальними зусиллями уникнемо тих негараздів, з якими стикаємося в лікувальному закладі, залишившись наодинці з хворобою.
Нехай мені вибачають деякі медичні працівники за різкі висловлювання, але ж, як кажуть, ложка дьогтю псує бочку меду. Навіть один некоректний лікар може зіпсувати імідж усього чудового колективу лікарні.
Маю надію на порозуміння медичних працівників, фармацевтів і пацієнтів. Бо багато уже що в наших життєвих реаліях наболіло.
