Із самого ранку 13-го жовтня біля дверей, що ведуть до пункту прийому крові, вишиковується величенька черга. До Новосанжарської ЦРЛ з усього району з’їжджаються добровольці, які бажають здати свою кров. Медики працюють з повним навантаженням — одних запускають, інших випускають. І з кожним новим донором кількість зібраної крові зростає.
— Кількість донорів нас приємно радує, — говорить завідуюча поліклінікою Віта Севериненко. — Зараз уже близько сорока чоловік здали кров. А ми планували всього десь сімдесят донорів. Гадаю, що їх буде більше.
Журналісту дозволяють зробити кілька знімків у палаті, де беруть кров. На кушетці лежить жінка в окулярах. Помічаючи фотокамеру, відвертається і прохає не знімати.
— Це наш заслужений донор, — коментує завполіклінікою, — Таких у нашому районі 14 чоловік. Щоб отримати це звання, потрібно здати кров більше сорока разів. Скільки вона зараз здає? Навіть заслуженим не можна здавати більше максимальної кількості — 450 грамів за один раз.
Більшість донорів, які здають кров цього четверга, роблять це вперше. Можливо тому деяким з них доводиться давати нюхати нашатир і приносити воду. Чомусь найчастіше бажання зомліти виявляють молоді і зовні цілком міцні хлопці.
— У нас тут, можливо, задушно, — говорить одна з медиків, — а, може, ще й хвилювання додається.
Після кількахвилинного фотографування автор перевдягається у лікарняний халат, шапочку і бахіли та стає звичайним рядовим донором. Щоб здати кров третій рік поспіль. Спочатку треба пройти до лікаря, який вимірює тиск і оглядає шкіру. Потім відповісти на кільканадцять запитань іншого медика, який заповнює своєрідну донорську анкету. Окрім усього, цікавиться, чи немає на тілі татуювань та пірсингу. Напевно, через загрозу занесення інфекції. Далі проходиш у кабінет, де беруть кров з пальця і визначають групу крові. За рік нічого не змінилося — друга група.
Перед відповідальною процедурою здачі крові донора пригощають чаєм. І, нарешті, запускають у палату. Спритні медики з обласної станції переливання крові швидко вкладають на вільну кушетку. Перетягують руку на передпліччі. Невеликий дискомфорт приносить лише момент введення голки у вену. Далі просто лежиш і чекаєш, доки у спеціальному пакеті набереться потрібна кількість крові. Пакет лежить на точних електронних вагах, які фіксують кожен грам. Медики за ними постійно стежать, тому шанс втратити більше крові, ніж належить, зводиться до мінімуму.
На кушетку у протилежній частині палати вкладають жінку. Медики чомусь довго чаклують над її рукою. За кілька хвилин з’ясовується, що у жіночки абсолютно не проглядаються вени. Ні на правій, ні на лівій руці.
— Будемо брати з ноги, — жартує одна з медиків. Потім додає: — Цій людині донором не судилося бути. Як би вона не хотіла.
Тітоньку іще п’ять хвилин тримають на кушетці, намагаючись винайти хоч якийсь спосіб взяти у неї кров, але потім таки змушено відпускають. Користуючись нагодою, цікавлюсь у веселої лікарки — чи дійсно можна здати кров з ноги.
— Та хоч з язика, — сміється вона, — язик знаєш, як кровить?!
А от у самого автора кровити вдається не дуже. Після п’яти хвилин лежання на кушетці медсестра повідомляє, що набігло лише 240 грамів із потрібних 450. Голку навіть пробують переставити у іншу вену. Набігає іще 5 грамів, але більше кров все одно не йде.
— Дуже густа, треба було чаю більше пити, — незлобливо гудить автора та ж весела лікарка. І за хвилину голку витягають зовсім. Неповноцінний якийсь вийшов донор. Але 245 — це краще, ніж нічого. Наприклад, дружині автора щастить іще менше. Їй, як годуючій матері, взагалі не дозволяють здати кров. За день набирається чимало потенційних донорів, яких відправляють додому, не взявши у них кров. Так молоденьку дівчину завертають через те, що вона важить менше 50 кілограмів. Також відмовляють у донорстві чоловікам, які напередодні здачі вживали алкоголь. Таких набирається до двох десятків. Ну правильно, а то доведеться розділяти — в одну пробірку кров, у іншу — спирт:)
За день кров здають 80 донорів. Велику частину з них складають мешканці села: понад двадцять чоловік приїхали із Крутої Балки, майже стільки ж — із Стовбиної Долини. Що цікаво, новосанжарських донорів було не надто багато. Зокрема, честь представників влади захищав заступник голови районної ради Микола Перерва, який прийшов і здав свою кров. У сумі за день набирають 35,8 літра крові. Для порівняння, минулого року вдалося зібрати лише 12 літрів.
— Ми раді, що змогли зібрати таку кількість крові, — говорить головний лікар ЦРЛ Ольга Гиря. — Ми підійшли до цього Дня донора дуже відповідально, провели хорошу агітацію і, можливо, саме це принесло такий гарний результат.
Наостанок хочеться подякувати усім донорам, які не пошкодували свого часу і — головне — своєї крові. Сьогодні Ви здали ці 450 грамів, а завтра з їх допомогою медики врятують комусь життя. Цей хтось не буде знати Вашого імені, але буде Вам вдячний до глибини душі. А це дорогого коштує. Це вартує того, щоб прийти і ще раз здати свою кров.
