Полтавський гуртожиток по вулиці Павленківській, 18, який знаходиться на балансі колективного підприємства «Полтавський м'ясокомбінат», вже давно має ряд невирішуваних проблем. Мешканці кажуть: виникають вони, як правило, саме у них: то їм тепло вчасно не увімкнуть, то воду вимкнуть. Зараз же проблема – у двох мешканок з одного поверху: одну з кімнати виселяють, і до іншої вселяють. Зазвичай, мешканці платять за ліжкомісце, а не за цілу кімнату, тому у помешканні такого типу подібні проблеми виникати б не повинні. Втім, жінка, до якої хочуть підселити сусідку, говорить: платила за кімнату, а не за ліжкомісце, і свою житлову площу ні з ким ділити не збирається.
Анаїда Маргарян, мешканка гуртожитку по вул. Павленківській, 18:
— Я не знаю, на якій підставі вони вирішили мені це зробити. Я не впустила її. Тепер її виселяють, виставили речі на коридор.
Свої права жінки вирішили відстоювати. Кажуть: звертались до міліції, прокуратури та Фонду держмайна. Відповідно до закону України про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків, гуртожитки подібного типу належать до передачі у власність територіальної громади міста з подальшою можливістю приватизації кімнат мешканцями. Але з Фонду держмайна жінки отримали відповідь, що даний гуртожиток ще не знаходиться у власності міста і залишається на балансі «М'ясокомбінату» як державне майно.
За цими всіма оббиваннями порогів жінка залишалась жити в коридорі.
Тамара Луценко, мешканка гуртожитку по вул. Павленківській, 18:
— Мене викинули фактично зараз на вулицю. Вона мене не впускає, бо вона відстоює свої права в суді, а я на коридорі живу. Підходила до коменданта, до адміністрації. Всі посилають по колу один до одного, і все.
Жінки звинувачують ще й коменданта в тому, що остання приховує ордери, які надають їм право проживати кожній в своїй кімнаті. Після короткої розмови з комендантом остання погоджується показати нам ордери. Обидва датуються 2006 роком. В ордері чітко зазначено: мешканець знімає в гуртожитку ліжкомісце і договір укладається строком на 1 рік. Після закінчення терміну договору він може бути автоматично продовжений або розірваний на законних підставах та з ініціативи однієї зі сторін. Оскільки кімнати в гуртожитку розраховані на три місця, а обидві жінки одинокі, їх і було вирішено підселити одна до одної. Чому така ситуація склалася після 5 років автоматичного продовження договорів – залишається незрозумілим. Кому буде віддана звільнена кімната, жінки не знають, а комендант гуртожитку від будь-яких коментарів з цього приводу відмовилась. Зв'язатися з керівництвом м'ясокомбінату нам теж не вдалося. Тому ми залишаємо за ними право висловити свою думку з цього приводу.
