Якщо проаналізувати долю всіх колишніх керівників району, то стає зрозуміло, що після відставки вони, як правило, йдуть двома шляхами: або на пенсію, або у приватний бізнес. Активною політичною діяльністю не займається майже ніхто з них. Це й зрозуміло, у цій країні політик переслідує одну мету — дорватися до «корита». Опозиції при цьому не залишається нічого іншого, як тихенько скрипіти зубами чи сідати у тюрму.
Досить оригінальним на загальному фоні виглядає шлях, який обрав для себе колишній голова Кобеляцької райради Володимир Жуков. Нещодавно Володимир Володимирович перейшов в опозицію до опозиції. А саме: він оголосив про свій вихід із фракції «БЮТ-Батьківщина». Крім того, у мережі Інтернет з’явились фотознімки, на яких Жуков «засвітився» під час пікетування сумно відомого Печерського суду. Того самого, у якому виконують політичні замовлення тієї чи іншої влади.
Днями ми зустрілися із Володимиром Жуковим і поговорили про мотиви його досить неординарних вчинків.
— Володимире Володимировичу, скажіть, будь-ласка, що саме спонукало Вас вийти з рядів рідної фракції?
— Одразу хочу наголосити на двох принципових моментах. По-перше, я вийшов із рядів фракції, але не з лав партії «Батьківщина». По-друге, мій вчинок — не стихійний бунт, а принципова позиція. Я не погоджуюсь із позицією, яку нині зайняли керівники фракції та депутати від «Батьківщини».
— І в чому ж суть Вашої позиції?
— Я вважав і продовжую вважати, що партія, яку очолює Юлія Тимошенко, є єдиною політичною силою, яка захищає інтереси народу, а ті, що при владі нині, служать великому олігархічному капіталу.
Але мене дивує і неприємно вражає позиція фракції «Батьківщини» у Кобеляцькій районній раді. На жаль, більшість наших депутатів фактично по всіх рішеннях голосують синхронно з «регіоналами». Це погано і недопустимо. Безумовно, мова не йде про те, щоб діяти по принципу «а баба Яга проти». Ні, якщо приймаються рішення, котрі мають на меті покращити життя земляків, виділити гроші на ті чи інші актуальні потреби, потрібно голосувати «за» і голосувати спільно з усіма. Але ж… Не так давно депутати проголосували за зміну статусу Білицької лікарні. До того «благословили» пониження у ранзі Світлогірської, Дашківської, інших медичних закладів. Не потрібно лукавити, що це лише формальність, що переведення лікарні з районної в дільничну є звичайною формальністю. Ні й ще раз ні ! Це обернеться погіршенням якості послуг для простого люду. Звільнять лікарів, скоротять персонал, а «швидкі допомоги» так і не з’являться, нове діагностичне устаткування не придбається. Яскравий приклад — районна пошта. Реорганізували її, викинули на вулицю кілька десятків працівників і що, послуги стали якіснішими? Тепер значно розтягся у часі процес сплати за комунальні послуги. Людина заплатила, а гроші до газовиків чи електриків йдуть тижнями. А ті приїжджають «відрізати». Це добре? Це покращення? Це оптимізація? Ні, це економія на робітниках, на селянах, це нові «джипи» для олігархів та високопоставлених чиновників. Я — проти цього. «За» лише «регіонали». Ну, їх то я розумію, вони для цього і йшли до влади. Але чому «за» голосують соціалісти, «фронтовики» і, що найприкріше для мене, «бютівці»? Я не розумію. Саме в знак протесту проти такої позиції кобеляцьких нібито опозиційних депутатів я й вийшов із фракції.
— Ну, добре. Із цим, начебто, зрозуміло. А що привело Вас у Київ, під будівлю Печерського райсуду?
— У Київ я їздив у складі кобеляцьких «бютівців». Не можу бути осторонь, коли над нашим лідером чинять політичну розправу. Там я чітко усвідомив, як нинішня влада боїться свого народу. Через велику «любов» до українців вони відгородились від своїх виборців двометровим парканом і «нагнали» до суду кілька тисяч солдатів і міліціонерів. А у нас же була звичайна мирна демонстрація. Ніхто правоохоронців не бив, машини не перевертав, «коктейлі Молотова» не кидав. А вони виставили проти своїх людей повністю екіпірованих «омоновців», застосували сльозогінний газ. Це позорище, а не влада. Її можна і потрібно змінювати. Але для цього треба об’єднатися всім — бюджетникам і найманим робітникам, аграріям і підприємцям. Потрібно усвідомити: немає зараз чужих проблем. Усі проблеми спільні. Сьогодні кривдять підприємців, а завтра — селян. Сьогодні заберуть пільги у «афганців», завтра — зарплати у бюджетників. А розділення українців на «східняків» і «західників» — то взагалі є злочином. Зараз люди цього ще не розуміють, але прийде час і прозріє кожен. Немає ж ніякого покращення життя сьогодні. Не буде й завтра. Хіба що мільярдери з Партії Регіонів стануть ще багатшими.
— Що ж, дякую за розмову.
