Днями комуністи мітингували проти прибуття в Україну місії головного "світового лихваря" – МВФ. Комуністи так і не зрозуміли, що МВФ – це ні зло, ні добро, а в разі своєчасних реформ – лише джерело дешевих кредитів. В Україні ж, де уряд обмежується лише щорічним урізанням соціальних видатків, фонд, дійсно, може стати жупелом для залякування пересічних українців. Уряд має усвідомити – державу врятують не кредити, а реформи.
Україна, яка понабиралася мільярдних боргів, потребує чергового траншу МВФ. За умови другої хвилі світової рецесії, Україна може опинитися у вкрай скрутному стані. Приміром, до середини наступного року держава та бізнес мають погасити понад 53 млрд доларів короткострокових позичок. Черговий транш МВФ не врятує від боргових проблем, але дозволить Україні відновити довіру кредиторів, щоб подовжити термін дії своїх попередніх зобов'язань. Кошти МВФ також будуть не зайвими для підтримки гривні, знецінення якої боляче вдарить по кишені кожного українця.
Чому Україна живе в борг? Бо за 20 років так і не побудувала національний внутрішній ринок, і всі українські ресурси, як вітром видуваються за межі країни. Залежність від "світової" ринкової погоди стала обтяжливою, – приміром, як тільки падає попит на український експортний метал та продукти хімії, зменшуються доходи держбюджету, виникають проблеми з виплатою пенсій, зарплат бюджетникам, фінансуванням соціальних програм. Через те, що проїдаємо більше, ніж виробляємо (обсяги імпорту перевищують експорт), зростає дефіцит торговельного балансу, тане національний валютний резерв. Важким тягарем для держбюджету став дорогий російський газ, через який цьогорічний дефіцит "Нафтогазу" складе понад 1% від ВВП. Це рекордна сума, яка відлякує інвесторів від України.
Без серйозних змін Україну очікує соціальний вибух. В Україні накопичилася критична маса проблем, які роками не вирішуються. Кредити МВФ, які західні уряди надають, щоб заохотити владу до реформ, – проїдаються, а реформ – катма! Скажімо, уряд при проведенні пенсійної реформи в річищі вимог МВФ обмежився лише підвищенням пенсійного віку, щоб зменшити дефіцит Пенсійного фонду. В той же час, сама пенсійна система так і не зазнала ніяких змін, залишившись "совковою". Зараз уряд на виконання вимог МВФ зменшити шалений дефіцит "Нафтогазу України" може підвищити на 30-50% ціну на газ для населення, знов-таки, відклавши реформи "на потім". Однак це болюче подорожчання газу дасть ефект – максимум на півроку, а то й менше. Полегшення і людям, і економіці принесе лише максимальне скорочення споживання дорогого російського газу. Для цього уряд має провести повну реструктуризацію "Нафтогазу" у відповідності до вимог Євросоюзу, диверсифікувати джерела енергопостачання, підвищити енергоефективність, збільшити видобуток енергоресурсів. Тільки при проведенні реформ болюче підвищення цін та урізання соціальних видатків покращить ситуацію, а народ буде знати, заради чого страждає.
А головне, ніякий МВФ не змусить уряд переорієнтувати українське виробництво на внутрішній ринок за принципом – роби, купуй, захищай українське! Україна, яка входить в десятку світових виробників металу, майже все вивозить на зовнішні ринки. З іншого боку, українське автомобіле-, судно-, машинобудування переважно купують метал за кордоном. Я переконаний, що значна частина експортного потенціалу – - і метал, і хімія, і важке машинобудування, і продукція АПК – має орієнтуватися на внутрішній попит. Приміром, 2008 року Україна отримала катастрофічне падіння ВВП, бо уряд вчасно не передбачив певні компенсатори, які б заохочували національного виробника продавати українську продукцію на національному ж ринку. Хіба уряду, приміром, важко стимулювати металургів або хіміків, щоб вони випускали ту номенклатуру товарів, яку потребує саме український ринок? Цими питаннями, на жаль, ніхто ніколи не займався.
Єдиною стратегією розвитку країни, подолання залежності від зовнішніх кредиторів та підйому національної економіки є розвиток в Україні власного виробництва і наповнення українського ринку власним товаром. Це шлях, яким ішли США, країни Європи, сучасні Китай, Корея, Японія. Відповідну стратегію потрібно терміново розробляти і впроваджувати в українську економічну політику. За інших умов, Україна може опинитися в набагато гірших умовах, ніж 2008 року. Будемо мати колосальне згортання виробництва, втрати бюджету, скорочення робочих місць і страшні соціальні наслідки. І ніякий МВФ цій біді не допоможе. Тим більше, що грошей фонду на всіх не вистачить, як запевнила його голова Крістін ЛАГАРД.
Юрій Костенко, Народний депутат України, голова Української народної партії
