Ми з товаришем почали планувати, як правильніше обловлювати територію, адже 240 га водного дзеркала потребують геть багато часу і сили. Виходити на воду вирішили біля кузні. Після недовгого накачування човнів, кріплення моторів дістаємо спінінги та виходимо на воду. Ось він, давно омріяний початок риболовлі.
Від хвилі заховалися за островом. Регулярно змінюючи блешні та воблери, намагалися знайти консенсус зі ще не пійманою супротивницею. І ось нарешті щучка з кілограм, та все ж одна голова зарахована. І так, змінюючи місця стоянок, ми пересиділи два дощі, дві зміни напрямку вітру, віддали по парі улюблених приманок. Протягом цього часу охоронники орендованої водойми «обілетили» нас та дали декілька порад щодо вибору місця лову, завдяки чому до обіду наші кукани несли на собі 6 окунів 400–500 г та 3 щучки від 1 до 1,5 кг.
За минулі 5 років удача часто нагороджувала мене та моїх товаришів чудовими трофеями. Наприклад, минулого року за один день ми з другом піймали 4, 5 і 8 кг у кожному екземплярі щуки, які принесли неабияке задоволення та білу заздрість інших учасників охоти на «зубату». Знаємо, що й цього року в уловах рибалок-любителів були трофейні коропи вагою від 5 до 11 кг. Хлопцям з Прилук поталанило спіймати сома 11 кг, що викликало у нас почуття гордості за їхні здобутки.
Коли думки про серйозний трофей поступово відійшли на задній план, вирішив пройти частину водойми тролінгом, поставивши свій улюблений воблер, який виручав мене завжди. Так сталося і цього разу. Думку, що знову клюнула дерев’яна рибина, розвіяли потужні ривки мешканця водного царства. Дійшло до того, що 120 м шнура на очах закінчувалися, і прийшлося запускати мотор, щоб наздогнати «суперника», який швидко віддалявся. Почалося канатне перетягування. «Суперник» ніяк не виявляв бажання навіть піднятися на поверхню, щоб я хоча б мав уявлення, з ким маю справу. Мимоволі в голову лізли думки про сома чи велетенську щуку. Свідками були рибалки, які, затамувавши подих, чекали закінчення цієї боротьби і бачили, як мене у човні буксирує щось невідоме. Хвилин через 30 виважування на поверхні показався тулуб, який знову пішов на глибину. Та за хвилину боротьба закінчилася на мою користь. Яким же було моє здивування, коли на другому боці шнура виявився товстолоб. Затягши його у човен, я почув гучні вітання колег-рибалок, які виявилися також жителями Гадяча та ще й гарними знайомими. Гадаю, що й вони б не повірили у цю байку, якби не побачили усе на власні очі.
На такій приємній ноті закінчувався ще один незабутній день рибалки в Остапівці.
Приїхавши додому, я зафіксував вагу трофея при друзях, яка склала майже 12 кг, а точніше 11кг 950 г. Після «фотосесії» риба була приготована та пізніше з’їдена у колі рибалок-однодумців.
Хочеться побажати усім рибалкам трішки удачі та оптимізму, а також лову трофеїв та отримання задоволення від улюбленого виду відпочинку.
На закінчення хочеться подякувати орендарям Остапівського водосховища за примноження рибних запасів та створення умов для втілення наших риболовних мрій. Також хотілося б виділити людське ставлення охорони до рибалок і всіх відпочиваючих на водоймі та створення гарних умов для цього.
