Однак, публікація газетою "Комерсант-Україна" згоди на це "не останніх людей" у БЮТ, ПР і блоці Литвина підкріпила сподівання місцевих політиків. І полтавські нашоукраїнці "пішли в бій" за мажоритарку, але під час всієї прес-конференції в інформагентстві "НОВИНИ УКРАЇНИ" запевняли у нездійсненності своєї ж заповітної мрії, а ще оприлюднили скільки грошей за цей рік чиновники вкрали з бюджету і як житимуть полтавські села з "тимошенківським" бюджетом і...молоковозами.
ЦЕ ЗАГРАВАННЯ З ВИБОРЦЯМИ ЩОДО МАЖОРИТАРНОЇ СИСТЕМИ, БО ТАКОГО БАЖАННЯ ЕЛІТИ НЕ МАЮТЬ
ІА «НОВИНИ УКРАЇНИ»: У Верховній Раді зареєстровано законопроект депутата Мойсика, який ставить за мету зміну чинної партійної системи місцевих виборів на мажоритарну. Фракції Партії регіонів, БЮТ і блоку Литвина висловилися на підтримку цієї ідеї. Чи будуть місцеві вибори 30 травня проводитися за новою-старою системою?
Микола Кульчинський: На перший погляд, всі підтримали, тому що в суспільстві панують настрої, щоб змінити виборчу систему до органів місцевого самоврядування. Але чи це відбудеться насправді, дуже тяжко сказати. Принаймні до17 січня точно не відбудеться, а потім з 17 січня до 5 лютого у нас канікули – вже залишається лютий, березень. Дуже проблематично, що відбудуться ці зміни. Хоча, це все залежить від того, хто стане Президентом. Якщо стане Президентом Ющенко, то такий закон буде прийнято, оскільки він існує в його програмі, а інші обходять стороною це питання. Можливо, Яценюк мажоритарні вибори також підтримує.
Бо Верховна Рада вона, знаєте, працює звідки «вітер дує». В кого з’являється сила, так зразу може з’явитись і більшість. Хоча, звичайно, зміни до Конституції не призвели до президентської більшості в 2005 році. Але після цих виборів, якщо Ющенко стане Президентом, це означає, що сила його збільшиться неймовірно і, звичайно, депутати не будуть протистояти, принаймні я так думаю. А взагалі-то вибори президента гарантують, що він розпустить Верховну Раду – так воно і буде. А нова Рада після розпуску, я сподіваюся і переконаний, проголосує за цей закон. Нинішній склад Верховної Ради у мене викликає певні сумніви. Більше сумнівів, ніж впевненості в тому, що закон Мойсика буде прийнятий.
Петро Ворона: Шановні колеги! Всі партії декларують повернення до мажоритарної системи. Декларують, заграваючи з людьми, тому що 47% людей за те, щоб повернутись до мажоритарної системи, 23% – за пропорційну, а решта людей – за змішану систему. Тому тут, звісно, може варіант повернення до мажоритарної і до змішаної системи. Президент чітко стоїть на цих позиціях, тому що 4 роки роботи цих рад показала, що партійні інтереси і партійний феодалізм у місцевих Радах іноді переважає здоровий глузд. Замість того депутати, які обрані від територіальних громад, сповідували інтереси місцевих громад і намагалися їх вирішити, але в дуже багатьох обласних радах і районних радах іде просто політична колотнеча.
Я можу сказати, що, можливо, винятком є Полтавська обласна рада, де є ефективна співпраця обласної ради і обласної державної адміністрації: основні питання вирішуються. Ми є прикладом тому, бо культурна столиця все ж таки Полтавщина, а не Полтава. А у інших радах є така проблема. І Віктор Андрійович чітко стоїть на тій позиції, що громади повинні бути дієздатними, самодостатніми для того, щоб вирішувати свої проблеми. Але треба, щоб інтереси громад – кожної громади, в районній раді, обласній раді – представляли конкретні люди, а не політичні партії. Місцеве самоврядування на районному і обласному рівні – це представництво вільних інтересів територіальних громад, а не політичних інтересів.
До речі, я хотів презентувати книгу, називається так: «Зарубіжний досвід організації та роботи місцевої влади в усьому світі». Ми аналізували тут 10 країн. У більшості країн вибори до місцевих рад або мажоритарні, або передбачають дуже низький прохідний бар’єр, що дає можливість кожній громаді провести своїх людей і представляти інтереси територіальних громад. Це є світовий досвід. Ми його не визнаємо – так тоді яким шляхом ми туди йдемо?!
Сьогодні Ющенко єдиний представник, який декларує цей шлях. Інші просто заграють з виборцями. Оце голосування, про яке Микола Григорович говорив, покаже, хто насправді декларує реальні цінності і дотримується їх, обіцяючи виборцям, а хто просто заграє. Оце воно і буде видно.
Іван Близнюк: Це питання в принципі вирішує не тільки Верховна Рада. Вона-то буде вирішувати, але як себе поведуть зараз регіональні еліти? От якщо у нас взяти полтавську, взяти обласну раду, то коли у нас більше 50% депутатів з міста Полтави, то, думаю, що фракція БЮТ і фракція Партії Регіонів не буде дуже тиснути на депутатів Верховної Ради, щоб вносити зміни до закону, і вибори до місцевих рад проводити по мажоритарній системі. Бо їхня більша половина просто не пройде.
Я депутат чотирьох скликань і хочу сказати, що всі думають, як краще це буде для виборців, як взагалі буде справедливо, щоб представляти тільки ті чи інші громади. Повірте, я думаю, що більшість депутатів обласної ради думають про те, як їм пройти ще одне скликання. І я був у трьох скликаннях по мажоритарній системі і от зараз – по партійних списках, і по великому рахунку єдина фракція Нашої України, де фактично представлені райони. Тому це повне загравання зараз перед виборцями про мажоритарну систему, бо такого бажання місцеві еліти не мають.
Фракція Наша Україна в обласній раді однозначно буде відстоювати ту позицію, щоб вибори до місцевих рад, які відбудуться до 30 травня, відбулись по мажоритарній системі.
КОЖЕН ПРАГНЕ СТАТИ ПОМІЩИКОМ В СВОЇЙ ВОТЧИНІ, А ВСІ ІНШІ - ЯКБИ КРІПАКАМИ!
Микола Кульчинський: Трагедія в тому, що з часу прийняття закону про місцеве самоврядування, який дає колосальні переваги громаді, громадянам взагалі, хіба, може, за рідкісним виключенням, – в Україні ніхто з міських голів, ніхто з депутатів міських рад не працював для того, щоб сформувати громаду як чинник впливу на владу. Ніхто не хотів, а це - тяжка праця.
Візьмемо закон про збори виборців за місцем проживання. От люди з одного будинку, і на це дає право закон, прийшли з паспортами відповідно оформлювати ці збори, і їхнє рішення є обов’язковим для розгляду на сесії міської ради. Вони можуть підняти будь-яке питання: каналізації, будь що, ремонт даху. Ми це робили, пробували робити. Десь обійшли, мабуть, дільниць 8 чи 10, це дуже тяжка праця. Намагалися розбудити людей, сказати, що ви маєте впливати на владу, закон для цього дає механізми.
Але Полтавська міська рада, під час головування Анатолія Тихоновича, і ще в більшій мірі під час головування Матковського, не зацікавлена і протистоїть тому, щоб громада знала свої права і мала можливість їх використовувати. Навпаки, кожен прагне стати таким собі поміщиком в своїй вотчині, а всі інші якби кріпаками. І більше того, суцільна маніпуляція свідомістю громади. Знову ж її руйнують і не дають того шляху, який має утвердити світові принципи місцевого самоврядування – ось іще в чому трагедія.
БІЛЬША ПОЛОВИНА ДЕПУТАТІВ НЕ КОРИСТУЮТЬСЯ АВТОРИТЕТОМ ТІЄЇ ГРОМАДИ, ЯКА ЇХ ОБРАЛА
Іван Близнюк: Проаналізувавши представництво депутатів обласної ради, у нас випали повністю такі райони як Гребінківський, Семенівський, Глобинський… У Лубенському районі один депутат всього. Так можна сказати ще і за Машівський район, бо я думав Марченко Володимир Олександрович все ж там жив, а він проживає в місті Полтаві. Повипадали цілі райони, і тому, я думаю, тому дуже складно приймалася, наприклад, програма по газифікації населених пунктів. І якраз проблема в тому, що було багато представників міст. І повірте мені, що ніколи б депутат з Гребінківського району чи депутат з Семенівського району, ніколи б не сказав про те, що давайте не будемо проводити газифікацію, бо це вчорашній день, мовляв, давайте якісь нові технології – такого ніколи не було б! І, я думаю, навіть, коли ми виносили питання по спорудженню майданчиків на сесію обласної ради, про додаткові, в тому числі у Кобеляцькому районі, селищі Білики, майданчики зі штучним покриттям і додатково у Піщане Кременчуцького районі. Я знову впевнений, що якби було представництво, більше представництва від Київського району, я впевнений, що обов’язково пройшли б і ці пропозиції б від обласної ради.
І ще такий вам приклад також наведу: коли депутати збираються на сесію і, як на мене, часто говорять і говорять про свою політичну силу, то я все-таки заради справедливості хотів би побачити, як будуть голосувати депутати, якщо вибори відбудуться по мажоритарній системі. Більша половина депутатів, я вважаю, не користуються авторитетом тієї громади, яка їх обрала, тобто їх обрали по партійних списках, але вони представляють ті регіони. Більшої половини там просто депутатів не буде, це я просто впевнений.
ЗА УМОВ ЄДНОСТІ ВИЖИВАЮТЬ НАЙМЕНШІ КРАЇНИ, ЗА УМОВ РОЗ’ЄДНАНОСТІ ЗНИКАЮТЬ НАЙБІЛЬШІ
Петро Ворона: На сьогоднішній день у багатьох радах превалюють все-таки партійні інтереси. І таке сьогодні з’явилось поняття як партійний феодалізм. Коли центральне керівництво тримає свої фракції в чітко політичних рамках, всі голосування, всі їх дії чітко регламентуються не із регіональних проблем, а із чітко політичних. Звичайно, це дуже заважає розвитку місцевого самоврядування і штучно сприяє створенню політичної колотнечі у районних радах і обласних радах. Таких випадків ми маємо і знаємо масу. Тому повернення до мажоритарної або хоча б до змішаної системи місцевих виборів, звичайно, було б дуже і дуже позитивне. Змішана система - це та система, яка гарантує і представництво політичних партій, але в той же час від кожної громади обирається такий місцевий сенатор, який представляє місцеву громаду.
Якщо сьогодні виборців, наприклад, Глобинського або Гребінківського чи інших районів, які не представлені, спитати, а хто у вас сьогодні депутат обласної ради, або в сільських радах, які не мають депутатів в районній раді, хто ваш депутат, вони просто не знають. Вони не знають, до кого звернутись. А повірте мені, що в цей час, непростий для України, коли є економічна криза, спровокована політичними діями нинішнього Уряду, у людей проблем дуже багато, а звернутися до місцевих сенаторів немає куди. Тому тільки повернення до цієї системи або запровадження змішаної, звичайно, дало б дуже великий позитив. Але тепер практика, яка є сьогодні в Парламенті, коли взаємодіють дві найбільші фракції, вони, як правило, перекроюють іноді законодавство під себе, про що говорить, наприклад, прийняття поправок до нинішнього закону про вибори Президента, коли все-таки Президент хотів внести ті зміни, які б спонукали до більш демократичного виявлення, але вони не були враховані. Навіть не було враховано рішення Конституційного суду, Венеціанської комісії. Це говорить про те, що, на жаль, на сьогоднішній день нам оптимізму великого не додає цей стан.
Я хочу навести приклад з цієї книги - приклад Ізраїлю, хоча я справжній українець. Там у Кнесеті – 120 чоловік, обирають туди по 2%-му бар’єру. І виходить, якщо всі соціальні зрізи там представлено. Коли в країні виникає якась соціальна напруга або якась проблема, або війна з арабами, то всі фракції об’єднуються і діють, створюють уряд національної єдності і працюють як єдине ціле. А коли в нас виникає якась політична проблема, у Верховній Раді зразу ж спрацьовує п’ята колона – російська, яка наїжачується і працює проти всього українського. Оце приклад національної єдності і це приклад національної роздробленості. Один з відомих політиків сказав так: «за умов єдності виживають найменші країни, а за умов роз’єднаності зникають з карти найбільші країни». І тому, звичайно, є проблема української еліти сьогодні. Як вона це вирішить? Якщо вона є українська, вона піде на службу людям. Якщо вона не є українська, як зараз ми спостерігаємо у Верховній Раді, вона буде служити сусідній країні.
Микола Кульчинський: Проблема і місцевого самоврядування, і Верховної Ради, і взагалі українського політикуму в тому, що є проблема формування етнічної української нації і політичної української нації і питання її європейського вибору. Ющенко почав формувати несформовану націю і накликав на себе антипрезидентську істерію. З усіх куточків повилазили всі «совки», шовіністи, російські імперіалісти, фашисти і їхні колеги тут в Україні. Весь цей так званий український політикум сичить ненавистю до самої ідеї становлення української етнічної нації. І так само і політична нація, і на європейському шляху звідси, поки цього становлення не відбудеться, не відбудеться і місцевого самоврядування, не відбудеться і Верховної Ради такої, про яку ми мріємо, яка б жила інтересами українського суспільства, і багато інших речей не відбудеться. І в цьому є величезна біда.
ВИ ДУМАЄТЕ, ЩО ЯКЩО ПЕРЕМОЖЕ ЯНУКОВИЧ АБО ТИМОШЕНКО, ВОНИ ВІДДАДУТЬ ФІНАНСИ НА МІСЦЯ?!
ІА «НОВИНИ УКРАЇНИ»: Якщо президентом України стане не Віктор Ющенко, чи є йому або їй сенс «просувати» мажоритарні вибори?
Микола Кульчинський: В разі перемоги одного з двох головних, як вони себе вважають, претендентів Тимошенко і Янукович, ніяких змін ні в чому не відбудеться. Якщо стане Янукович – три чверті фракції Тимошенко піде у фракцію Януковича, і вони будуть мати більшість, щоб сформувати уряд, поставити технічно прем’єра, бо всім буде розпоряджатись Віктор Федорович як Президент, хоча не за повноваженнями. Те саме відбудеться в разі перемоги Тимошенко. Три чверті Януковича фракції піде до Тимошенко, я в цьому не сподіваюсь, бо вони об’єднані одними цінностями. І та же Наталка Королевська, яка була довіреною особою Януковича, думає абсолютно так саме, як той же Бойко чи Фельдман, який теж був довіреною особою Януковича, а тепер в БЮТ. Він думає так само, як і Азаров, як і будь-хто інший, так би мовити. Для них нема різниці в системі цінностей. Через це таке відбудеться. І не думаю, що Україна буде здатна з такою владою, з такою системою цінностей у владі провести будь-яку реформу, в тому числі реформу виборчого законодавства. Такий в мене песимістичний погляд, дай Бог, щоб він не справдився.
Петро Ворона: Проводити вибори до органів місцевого самоврядування без проведення адміністративно-територіальної реформи, і штовхати країну ще на 4 або на 5 років, (дивлячись, які там будуть повноваження роботи органів місцевого самоврядування в тих самих умовах і на тій самій правовій базі), знаєте, для країни це не є позитивно. Все-таки треба було провести адміністративно-територіальну реформу, наповнити реальне самоврядування реальними можливостями і змістом. А тоді проводити вибори. Провівши ці вибори, під ці повноваження, ми ж не зможемо їх змінити.
Реальне місцеве самоврядування – це коли реальні місцеві бюджети. Сьогодні ми бачимо, Іван Федорович яскраво підтвердить, як їздять до Києва і адміністрації вибивають кошти, субвенції для області. Це левова доля роботи обласної адміністрації. А реальне місцеве самоврядування – це коли 30-40% загального бюджету є в Києві на загальнодержавні справи, а близько 60% залишається на низу для того, щоб можна було робити освіту, охорону здоров’я, дитячі садки, житлово-комунальне господарство і так далі, тримати це. Тобто буде нормальна матеріальна база – буде реальне самоврядування.
А якщо перемагає Янукович або Юлія Тимошенко, вони віддадуть фінанси на місця?! Подивіться, яка зараз іде колотнеча за реальні кошти, за сидіння на фінансових ресурсах! Це треба бути дуже великим оптимістом або дуже багато мати романтизму в собі. Я, наприклад, особисто в це не вірю. Тому без сумніву, якщо буде або той, або та, то, звичайно, реальних кроків не буде. Сьогодні йде просто загравання. Дали бібліотекарям кошти, тому що вони спілкуються з людьми, дали листоношам, тому що вони будуть розносити агітацію безплатно, тому що Юлія Володимирівна підняла їм зарплату. Ми це бачили в 2004 році, коли підвищили пенсії пенсіонерам так, спонтанно, потім Віктор Андрійович викручувався з цієї ситуації і шукав фінанси. Не за законом, а просто надбавки, те, як зараз робить Тимошенко. Вони не внесли не зміни ні в бюджет, нічого, це просто подачки. Після подачок, після дешевого сиру в мишоловці наступає прозріння.
КОРУПЦІЮ ТРЕБА ШУКАТИ ТАМ, ДЕ ЙДЕ РУХ КОШТІВ І ПЕРЕРОЗПОДІЛ
Микола Кульчинський: Фінансово-економічна криза вимагає рішучих дій уряду з тим, щоб скинути з себе ряд повноважень, з якими вони не справляються і віддати їх на місця. Негайно, зараз, як це зробили у Франції, в Німеччині, борючись із кризою. Це, по-перше, зменшити витрати на адміністрування коштами, по-друге, зменшити величезні ставки хабарів, які ідуть в центральний уряд і центральні органи влади, бо на місцях вони набагато менші, хоч теж існують. І до вирішення проблем тих підприємств, які існують на тій чи іншій території. Це б дало можливість розвантажити центральний уряд, центральні фінанси для більш точних вливань в українську економіку. І це багато всі б зробили, дуже багато.
Петро Ворона: Президент дуже багато говорив про корупцію, коли зустрічався з міліцією, але давайте реально глянемо. Ті факти, які я вам навів, 30-40%, це щастя, коли 40% фінансів залишається на місці, 60 іде в Київ. Десь близько 30-20% цих ресурсів перерозподіляється і йде на низ. Але сама найбільша корупція – це секретар сільської ради. А не там, де ці кошти рухаються, там, де перерозподіляються. Ми ж знаємо прекрасно, там, де іде рух коштів, перерозподіл – там треба шукати корупцію. І коли ми цей механізм знищимо, то, звичайно, такої корупції з коштами не буде, тому що вони будуть залишатися там, де вони потрібні. Не треба буде їхати, пробивати, шукати. А вони ж, ви знаєте, давно ця практика, коли пишуть на листочку проценти, підсувають і кажуть. Це ж багато хто вже знає. І це не є відкриття. Щоб отримати субвенцію, треба щось залишити. І в цьому уряді це вже є реальні речі. Згадайте, як відшкодовується, хай Іван Федорович скаже, як відшкодовується в багатьох місцях НДС.
Микола Кульчинський: За підрахунками Рахункової палати, а це єдиний на сьогодні інститут в Україні, який залишився незалежним від партійних впливів, третина бюджету розходиться по кишенях, втрачається. Бюджет 300 мільярдів річний, 100 мільярдів розходиться! Про які робочі місця, яке реформування, які пенсії і зарплати, мінімальний прожитковий мінімум можна вести мову, розумієте? От і все. Це дані за 2009 рік.
ЯНУКОВИЧА КРИТИКУВАЛИ ЗА 10 МІЛЬЯРДІВ. ТИМОШЕНКО ЗРОБИЛА ЗАПОЗИЧЕНЬ НА 200 МІЛЬЯРДІВ, А СУСПІЛЬСТВО НЕ РЕАГУЄ!
Іван Близнюк: Зараз у нас екологічний фонд в Полтавській області нараховує 14 мільйонів гривень. І зараз іде його розщеплення: 70% – це обласний бюджет і 30% – це державний бюджет. От взяли 14 мільйонів, так? Зібралися сесією, вивчили ситуацію, яка є, наприклад, в екології і вирішили, що сьогодні нам треба чистити річки, робити очисні споруди в тому чи іншому місті, чи в Полтаві, чи в Кременчуці,чи в Пирятині тощо. І в нас є такі кошти, ми можемо мобілізувати ці кошти, виділити 2-3 мільйони, потім взяти кошти з місцевих бюджетів, взяти кошти тих фірм, які власне вкладатимуть в реконструкцію.
Я вам такий приклад приведу, що ми в пирятинські очисні споруди зараз виділили 2 мільйони. Ви всі знаєте ту проблему, яка була з річкою Удай. І ми плануємо, що в наступному році також виділимо 2 мільйони гривень. Так що ми можемо зробити в Пирятинському районі в наступному році, якщо за новим бюджетним кодексом, який пропонує зараз Юлія Володимирівна, у нас буде розщеплення, 100% буде йти на місцеві бюджети?! Це Пирятин отримає 12 тисяч гривень. Тому, знаєте, одне діло так гарно виступати і говорити, а опуститися в реалії – і все! Можна сказати, що програма, яку ми ухвалювали по екологічних питаннях, з очищення річок, по малих річках – ми її вже не можемо реалізувати, бо гроші розпорошені. І уявить, що буде робити сільська рада, коли в неї на коштах буде, наприклад, півтори тисячі гривень надходжень від забруднення, скажіть, як вони їх використають?!
Тепер другий приклад. Зараз газовидобувні компанії, які працюють на Полтавщині по видобутку вуглеводнів, сплачують півтора мільярди ренти. І ви пам’ятаєте пропозицію від обласної державної адміністрації, 10%, потім домовились на 5%, нас Харків дуже підтримав, Івано-Франківськ, Суми підтримали, було дуже правильно. Для області це 140 мільйонів гривень. Для чого б ми йшли до держави, навіщо нам субвенції? По-перше, це велика сума грошей, по-друге, це моральні здобутки, бо ми кажемо громаді: так, ми видобуваємо вуглеводні, це для нашої економіки дуже важливо, я маю на увазі економіку держави, але ми вам компенсуємо. Рентна плата буде кожній сільській раді, умовно, навіть це 5%.
Візьмемо Лохвицький район. От одна сільська рада, наприклад, Сенчанська. От її вишка стоїть на її стороні, от іде лісосмуга – так є насправді– і на цій стороні стоїть вишка і, умовно кажучи, за це сільська рада отримує 3 мільйони. Ну, по-перше, треба думати, це не так воно все просто здається, що потім 3 мільйони можна реалізувати під якийсь проект. Через посадку вже інша сільська рада, і вона вже до вишки немає відношення, і вона не отримує 3 мільйони, вона отримує нуль. Але забруднення – в сусідній сільській раді, дорога розбита – в сусідній сільській раді...
Що нам треба зробити? Так, так, треба, щоб залишалося на 40%, але, скажіть, будь ласка, як ми будемо формувати, якщо у нас районні бюджети зараз на 50% формуються з доходів з податків фізичних осіб? А потім ми дивимось з районного бюджету і кажемо, у там у нас іде дірка, отам у нас проблема, ми виділяємо кошти. Тобто, за великим рахунком, у нас в області, якщо не помиляюся, 565 бюджетів. І уявляєте, це кожний буде окремо працювати? Це просто нереальні речі. Тому хочу сказати, що дуже гарні наміри зробити те, щоб залишалися на місцях бюджети. Але є такі речі, які повинні акумулюватися на місцевому рівні, і потім ми можемо реалізувати проекти. Я б назвав би вам десятки таких прикладів і в Полтавській області, де, якщо будуть зміни внесені, які пропонує зараз практично уряд і не підтримують депутати Верховної Ради. Я вважаю тут якось не до політики. Це реальні речі. Ми ж потім не зможемо реалізувати ті проекти, які ми запланували раніше.
І ще один момент. Пам’ятаєте таку розмову, що у нас в кожній в сільській раді повинні бути пункти з прийому молока. Уявіть, до чого це ми повертаємось. Один такий автомобіль коштує десь до 800 тисяч гривень, уявляєте, це в сільській раді? Ну, назвемо будь-яку там, Іванівська сільська рада. Уявіть, стоїть автомобіль там, фірми МАН чи Мерседес, він коштує 800 тисяч гривень, хто його буде обслуговувати, хто на ньому буде працювати, хто його буде охороняти? Я такого не уявляю, розумієте. І їх дванадцять виїхало в один день в районі. Ну, це ж просто політика популізму. Людина, яка хоч трошки займалася менеджментом, зрозуміє, що цього не можна робити. Ми вже ж розбивались на дрібні, укрупнювались, і все це робили, тому це просто загравання.
Микола Кульчинський: Це не загравання, а світогляд Юлії Володимирівни, яка в суті своїй є мазоісткою, і от якби вона була в Китаї, вона так само б робила цю хунвенбійську революцію, це точно. А якщо серйозніше говорити, то вона прекрасно все знає. Вона просто руйнує українську державність. Бо ніяк не можна виправдати жодної дії в економічній політиці, в політиці кадровій. Не знаю, як воно так сталось, що суспільство не дало жодної оцінки таким діям. Скажімо, зняття міністра оборони, міністра зовнішніх справ. З одного боку, при відсутності фінансування на військо українське замість 2% від ВВП, 0,2-0,5% фінансується від ВВП. При тому знімає міністра, знищується боєздатність і ослаблюється безпека держави. Знімає міністра закордонних справ – знищується успішність української політики на зовнішньому напрямку.
А в економіці прагнення забрати «Турбоатом», прагнення забрати Одеський припортовий завод, на зрубі якого сидить вся хімічна промисловість України, Росії і ряд східноєвропейських держав. Як ідея – колосальні прибутки у країні знищити, віддати Росії. «Турбоатом» віддати Григоришину – Президент був змушений полк державної служби посилати, щоб відбиватися в Харкові від рейдерів. Це політика, спрямована на руйнування української державності. І це тільки сліпі або приплачені мас-медіа цього не хочуть бачити, або сліпі і глухі люди не хочуть цього чути.
Ми маємо боргів на 200 мільярдів. Януковича критикували за десять мільярдів, піддавали різкій критиці. Юлія Володимирівна зробила запозичень на 200 мільярдів, а і суспільство навіть не реагує. Тому що в неї великий відсоток підтримки. Не реагують провідні журналісти, всі зосередились тільки на істерії антиющенківській. І це дивно і свідчить про колосальне духовне нездоров’я, аж до психопатії і божевілля українського суспільства. Нація або хвора, або відбувається щось таке, чому я не можу знайти причин. Коли людина протистоїть руйнівним процесам – ця людина погана, людина, яка руйнує – та людина гарна.
В ЖОВТНІ ЦІЛКОМ МОЖЛИВІ ПЕРЕВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ
ІА «НОВИНИ УКРАЇНИ»: Чи обговорюється у парламенті план щодо у день виборів до місцевих рад ще й дочасних парламентських?
Микола Кульчинський: Моя думка така, що разом ці вибори не будуть проведені, але в жовтні перевибори до Верховної Ради цілком можливі. Думаю, що найбільш вони можливі, коли президентом стане Віктор Андрійович Ющенко або Яценюк. Він буде розпускати Верховну Раду. При двох інших Президентах ніхто цього робити не буде. Просто буде перетік депутатів з фракції до фракції, і буде більшість чи в Тимошенко, чи в Януковича. Більшість, яка призначить уряд, прем’єр-міністра. Скажімо, Янукович там Азарова призначить, чи Бойко. Тимошенко – Тігіпко, навряд чи вона Турчинова назначить. Таким чином навряд чи при них відбудеться розпуск Верховної Ради. В разі перемоги двох кандидатів – Ющенка чи Яценюка, вибори відбудуться, але швидше за всього в жовтні місяці. І за новою виборчою системою.
Петро Ворона: Світова практика говорить про те, що коли вибори проводяться разом, то вибір, як би так сказати, регіональних еліт іде неадекватний, тому що в основному орієнтуються на політичних лідерів, київських, розумієте? А на місті іноді голосують за інерцією. Але коли регіональні вибори проводяться окремо, тоді народ більше придивляється, а хто представляє на місці ці партії, хто є конкретні люди. Звичайно, для нас, для органів місцевого самоврядування було б набагато ліпше, якби вибори проходили окремо, буде краща якість.
І ще, говорять про це, але Юлія Володимирівна заграючи із мерами, сказала, що вибори повинні проводити до голів сільських рад шляхом простої більшості. Але ж ми з вами знаємо, що шляхом простої більшості дуже багато людей, що очолюють місцеві громади, стали дуже неадекватні. Тому ми будемо наполягати на тому, що вибори повинні проводитись шляхом більшості 50+1. Людина, яка очолює громаду повинна представляти всю громаду, а не 9 або іноді 14%. Тому це теж є злочинним. Громада повинна мати найавторитетнішу людину на своєму чолі!
ОБЛАСНІ РАДИ МАЮТЬ БУТИ РОЗФОРМОВАНІ ЯК РУДИМЕНТ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
ІА «НОВИНИ УКРАЇНИ»: Чи потрібні обласні ради на місцях?
Микола Кульчинський: Обласні ради мають бути розформовані як рудимент радянської влади. Вони не потрібні нікому, але це питання те, що вони представляють збірні інтереси громад – воно «від лукавого». Мають бути, я згоден, районні ради, хоча тут теж є питання, і село, селище, місто – базовий рівень. Тоді відповідно б відбулась адміністративна реформа Сільським громадам, скажімо, найти між собою розуміння, щоб збільшитись не надавати фінансування там, де 70 чи 100, чи 200 чоловік, а там, де мінімум 4-5 тисяч складається громада.
З одного боку цей конфлікт - ціннісний, з іншого боку - недовершеність державної української системи, відсутність її реформування на кращих прикладах, які є в наших сусідів. А взагалі над усім цим є відсутність національних цінностей в багатьох наших керівників або органів місцевого самоврядування. В тому числі, скажімо, Матковського. Як це так, мільйон 200 тисяч гривень люди зібрали зі всієї України на пам’ятник, і цей негідник, російський расист і шахрай не дає дозволу ставити пам’ятник!
Петро Ворона: Проблема, яка є в обласній раді і яка особливо на початку була – це проблема двох сильних особистостей. Так, Валерій Михайлович (голова Полтавської ОДА Валерій Асадчев – ІА «НОВИНИ УКРАЇНИ») - більше національних переконань. Олександр Васильович (Удовіченко, голова обласної ради – ІА «НОВИНИ УКРАЇНИ») вийшов з комсомолу, у нього свої переконання, розумієте? Те, що вони сильні особистості - ясно. Але, ознакою сильних особистостей є те, що вони завжди можуть знайти компроміс. Останнім часом ми це все спостерігаємо – і слава Богу.
Далі, ту проблему, яку ви зачепили. Проблема в самій системі влади. Не може бути на місці двох центрів впливу – і ми це спостерігаємо. На рівні району є два голови, на рівні області є 2 голови. Повинно бути чітке розмежування? Таке,як наприклад, є в Польщі, Франції чи інших країнах. Є той же префект, який чітко сповідує наглядову політику, дивиться, чи дотримуються державні інтереси на місцевому рівні. А вся місцева політика – в органі місцевого самоврядування.
З приводу до цінностей обласних рад, я хоч і працюю в обласній раді, але переконаний, що треба реформувати цю систему. Можливо, і не треба нам 3 рівні органів місцевого самоврядування – територіальної громади, район і область.
Я нещодавно повернувся зі Швеції. Вся Швеція ділиться на 290 муніципальних округів і все. Але я можу взяти інший приклад, який, до речі, описується в тій самій книзі. У нас в Україні близько 500 районів, а у Франції всього 100 префектур, 26 регіонів вони створили тільки в результаті реформування. Але ті, що раніше 36 тисяч місцевих громад, то зараз як у нас 10,5 тисяч сільських рад. Розумієте, от яке співвідношення.
Є різний світовий досвід, але без сумніву одне – двох центрів впливу не повинно бути. В державній адміністрації повинне бути «государеве око», як кажуть росіяни, вони повинні дивитись за дотриманням держаної політики і законності в роботі місцевих органів влади. І мати право розпускати, наприклад, як в тому ж Ізраїлі. Не дай Боже, ви порушили бюджет і не виправили його, або порушили якийсь припис закону, міністр внутрішніх справ розпускає і призначає чергові вибори, все чітко. Він навіть має право призначити тимчасовий уряд!
