Нагадаємо, що сесія Руденківської сільської ради кілька разів відмовляла власникам колишньої олійниці у дозволі на проведення реконструкції та влаштування на базі підприємства переробки олійних відходів — так званого фузу. Перед руденківськими депутатами не раз виступав головний інженер проекту Віктор Кузьменко. Але як би він не переконував представників руденківської громади у безпечності майбутнього виробництва, все було марно. Рішення сесії було одним — «відмовити». Але наполегливого проектанта це не зупинило і він звернувся до районної комісії з питань будівництва. Сподіваючись таким чином якось обійти рішення сесії і таки дістати дозвіл на реконструкцію.
Віктор Кузьменко добрих десять хвилин переконував членів комісії у тому, що після проведеної реконструкції та технічного переоснащення виробництво не буде приносити абсолютно ніякої шкоди жителям Руденівки. Віктор Петрович навіть згадав, що аналогічне виробництво працює у Кіровограді (щоправда, все-таки за межами міста). Головний проектант навіть запропонував членам комісії з’їздити на те виробництво, щоб пересвідчитись у його нешкідливості.
Але члени комісії їхати до Кіровограда чомусь не захотіли. Крім цього, головний архітектор району Олександр Дрига пояснив проектанту, що дозвіл на проведення реконструкції дає орган місцевого самоврядування — сільська рада, а не районна комісія. Позиція ж місцевої громади лишилася незмінною.
— Ми не проти відкриття на базі підприємства крупорушки та олійниці, — підтвердив сільський голова Сергій Головко, — але ми проти переробки відходів! Це підприємство чотири роки незаконно їх переробляло. І за чотири роки воно вивезло на карти «Полтававодоканалу» 9 тисяч тонн цих перероблених відходів! Там усе й досі ними смердить. Ми не хочемо такого у себе в центрі села!
— Ми вже одного разу посилали листа до Президента, — згадав присутній на комісії депутат сільської ради Олександр Зайцев, — якщо буде треба — пошлемо ще. І буде 100, чи 200, чи 600 підписів проти цього підприємства. Тому що громада не хоче, щоб воно працювало у них під дворами.
— Так не можна! — запально апелював Віктор Кузьменко до членів комісії. — Громада відмовляє неаргументовано! Сьогодні є підприємство, яке хоче працювати, — поставте його у якісь рамки. Я поставлю такі фільтри, що можна буде зменшити санітарно-захисну зону і працювати у селі.
— Комісія може лише давати рекомендації. Ми ніяким чином не можемо вплинути на сільську громаду, чи, тим більше, змінити її рішення, — ще раз пояснив проектанту заступник голови райдержадміністрації Володимир Борт, — змінюйте свій проект, шукайте підхід до громади. Дасть вона вам дозвіл — тоді вже збирайте дозволи відповідних служб. А без дозволу громади ніхто вам нічим не допоможе.
Юрист райдержадміністрації Валентин Гамов, вислухавши думки обох сторін, дав свою пораду проектанту. Якщо його не задовольняє рішення сесії, він може подати позов до суду. Але він повинен бути аргументованим.
— Я так і зроблю! — пообіцяв Віктор Кузь–менко. На цьому розгляд питання закінчили.
А увечері до автора зателефонував депутат Олександр Зайцев, який повідомив, що підприємство, дозвіл на реконструкцію якого проектанту не вдалося отримати, увечері цього ж дня… запрацювало. Нібито на територію заїхала фура і працівники почали переробку відходів.
— Я зробив знімки на свій фотоапарат, як вони там працюють, — розповів Олександр Зайцев, — виходить, якщо не пустили у двері, то вони у вікно лізуть? Не дозволили працювати по закону, так вони незаконно продовжують!
Таким чином протистояння між руденківською громадою та власниками олійниці не закінчилось, а, скоріше, перейшло на інший рівень. Чи, точніше, пішло по колу. Тепер, скоріш за все, на представників громади очікуватимуть суди, у ході яких намагатимуться відмінити рішення сесії. У той же час під покровом темряви на територію олійниці їздитимуть фури. Жителі села і далі стоятимуть на своєму і будуть добиватися повного закриття незаконного виробництва. Його, напевно, знову закриють. І його власники знову стукатимуть у двері, щоб потім… залізти у вікно.
