Голова громадської організації «Жіночий клуб «Бджілка» Валентина Дерев’ягіна принесла до редакції «КП» листа з проханням звернути увагу на проблему бездомних котів. I, чесно кажучи, ми й самі не думали, яка то велика біда. По вул. В. Бойка, де знаходиться офіс громадської організації, розташовані дерев’яні господарські будівлі. До них повсякчас підкидають котів та кошенят з надією на те, що добрі люди приглянуть, підгодують і не дадуть померти від холоду та голоду. Добрі люди надії виправдовують, проте котів стає все більше і більше. На порозі – зима, тварини сильно мерзнуть і хворіють, обігріти їх можливостей небагато, знайти для них оселю – ще менше. У принципі, власники господарчих будівель не проти засилля котів, адже вони ганяють щурів та мишей, які полюють на домашні заготівлі, проте впускати їх до сараїв не квапляться.
— Вирішення проблеми бездомних котів ми, мешканці мікрорайону № 4, вбачаємо у створенні притулку для них. Кошти можна акумулювати у клубі любителів собак та котів, можна збирати їх і на виставках котів, які проводяться досить часто, можливо, до справи захочуть долучитися й інші громадські організації або просто меценати, небайдужі до долі тварин, – пропонує Валентина Дерев’ягіна. Жінка наголошує: з гуманного ставлення до тварин починається любов до людей і тільки так можна виховати у суспільстві, зокрема в дітях, добро, співчуття і повагу до слабших. Свої слова ГО «Бджілка» вже підкріпила діями, вона звернулася до власників магазинів, розташованих у мікрорайоні, і дехто погодився допомогти. У листі до редакції – підписи і звичайних мешканців будинків по вул. В. Бойка, і власників магазинів, й організаторів виставок тварин.
Серед інших підписів ми побачили номер телефону ветлікаря на пенсії пані Таміли. Розповідь жінки змусила нас замислитися над тим, що ж насправді таке – гуманність.
Місцями котячої слави
Перше, про що попросила нас Таміла, не фотографувати її обличчя. Говорить, що і без того чимало людей думають, що вона не сповна розуму. Хоча ні, це було друге прохання. Перше – мати жалість до тварин, не ображати їх, не забивати підвальні дірки, адже надворі холодно, а кошенята хворіють так само, як і діти. А ще пані Таміла дуже просила, щоб люди не брали додому кошенят та не викидали потім на вулицю, бо в них практично немає шансів вижити.— Я упродовж 10-ти років годую дуже велику кількість тварин у місті. Я бачу, як двічі на рік кішки народжують кошенят, але жодне не виживає. Помирають від голоду, холоду та хвороб. Ті коти, які бігають по вулицях – це все викинуті з квартир тварини, – ділиться з нами жінка.
80% своєї пенсії пані Таміла витрачає на годування безпритульних тварин. Це дуже приємна та інтелігентна жінка. До пенсії вона працювала на «КрАЗі», але має і ветеринарну освіту. Саме тому вона не лише годує котів та кішок, а ще й лікує їх від хвороб. Таміла розповіла, як діагностувати у тварини хворобу, чим її лікувати, які людські препарати та в яких дозах допоможуть котові від застуди, нежитю або при вушних захворюваннях. До своїх підопічних жінка ходить двічі на день. Iнколи щастить знаходити біля сміттєвих контейнерів великі коробки, тоді в них вона кладе ганчір’я, щоб тваринам було тепліше спати. Проте від коробок невідомі швидко позбавляються, а коти залишаються мерзнути на землі.
Сараї на вул. В. Бойка
Ми напросилися супроводити Тамілу Iванівну в одній з її подорожей. Зустрілися біля тих же сараїв на Бойка – це перше місце котячого рейду. Тут вистачає годувальників тварин. Їм навіть зробили будиночок зі старого комода. Тому тут коти потребують лише лікування. Ті, хто йде на руки, отримують пігулку просто в рота. Більш здичавілих обдурюють, запхавши таблетку до ліверної ковбаси.
Ново-Іванівський ринок
Сюди Таміла ходить заради одного старого кота. Проте є побоювання, що його серед живих уже й немає. Бо кіт був дуже худий і дуже кволий. Коли ми прийшли до місця годування – за смітничком біля кіоску, кота там не знайшли, а от вчорашній обід, що приносила «котяча мама», залишився цілим.
Третя міськлікарня
Тут, за гаражами, під сіткою живе родина котиків. Бабуся, мамця та доньки. Є й свій кіт, проте він зазвичай ходить у справах. Дівчата з нетерпінням чекають на свою годувальницю, кидаються під ноги, нетерпляче нявкають. У цих кішечок є імена. Найстарша – Анфіса, одна з молодших – Бориска. Коли була мала, думали, що то кіт, і назвали Борисом, а виявилося – дівчинка. Ось так і стала Борискою. Бориска та її родина з радістю й апетитом наминають макарони, трохи приправлені сухим котячим кормом. I тільки одна дівчинка незадоволено шипить. Що робити – характер. Вона у них щось на кшталт стерва.
П’ята міськлікарня, оптові склади
Подальший шлях Таміла продовжувала самостійно. У неї – проторовані маршрути: теплотраса по вул. Гвардійській, П’ята міськлікарня. А найбільше безхатченків водиться біля оптової бази. Ласих до смачненького вистачає. Так і ходить Таміла з ранку до вечора. Готує своїм котам їжу, частує, лікує. Вдома у неї теж і собаки, і коти живуть, всі отримують дещицю любові, трохи тепла. Можливо, такий стиль життя комусь здається ненормальним. Але подумайте, жінка-пенсіонерка, котра прокидається о 5.00, щоб погодувати знедолених тварин, і молодий бізнесмен, який байдуже проходить повз біг-борд з проханням переказати хоч щось на операцію смертельно хворої дитини. То хто з них насправді ненормальний?
Люди, не будьте байдужими, не ображайте кішок, вони ж нікому не шкодять. Дайте їм шанс вижити та погрітися. Я дуже прошу, щоб цей вислів якомога частіше показували по телебаченню, в газетах, щоб люди були добрішими, – говорить ветеринар Таміла.
Поверніть притулок
Захисники тварин пам’ятають, що притулок для покинутих домашніх вихованців розташовувався кілька років тому на вул. Леонова. Сюди постійно приносили собак та котів – хворих, нещасних, глухих, сліпих, яких тільки моглиы знайти. У притулку були кімнати, в яких тварини могли жити взимку, та вольєри, де вони гуляли влітку. Організатором цього притулку була Марія Павліна. Жінка працювала листоношею, і кожна копієчка, що потрапляла до її рук, йшла на годівлю тварин. Спочатку у притулку було газове опалення, проте невдовзі за нього стало нічим платити. Потім і сам притулок виселили. Марія змогла пристроїти кількох тварин у добрі руки, інших забрала з собою і поїхала жити в село.У Марії наразі є документи товариства захисту тварин, і вона продовжує мріяти про домівку для беззахисних, проте чим далі, тим більш нездійсненною здається мрія.
Котяча користь
Кішка – найефективніша тварина у боротьбі з гризунами. З появою кішки миші у паніці самі залишають поле битви. Кішка, яка живе у селі, за рік відловлює 1100 мишей.Кішка – найкраще заспокійливе. Погладьте кішку – і поганий настрій як рукою зніме.
Кішка обороняє і від хвороб. Причиною їх виникнення можуть бути гризуни, яких нищить кішка. Причому коти мають імунітет до хвороб гризунів.
Коти – передвісники землетрусів. Англійський кіт Перрі відчуває землетрус за добу до початку: він неспокійно поводиться, шкрябає двері та намагається втекти з дому.
