На свято з’їхались гості з різних куточків Новосанжарського району. Не просто гості. Кожен з них привіз свої власні вірші, щоб поділитися із старими та новими знайомими по літературній студії. Перед початком свята почесному гостю — поету та композитору Миколі Призову — доручили запалити символічну свічку. При цьому Миколу Івановича ведуча свята назвала хрещеним батьком літстудії «Первоцвіт». Свічку він запалив разом зі своєю дружиною Ларисою, яка приїхала на свято, аби разом із чоловіком подарувати літстудійцям кілька пісень.
Але спочатку гостям свята демонструють відеосюжет про народження, життя та розвиток літературної студії. Після його закінчення на сцену виходить маленька дівчинка, яка, власне, і символізує нинішню поетичну вітальню. Їй 5 років і вона готова послухати те, що і об’єднало 5 років тому багатьох творчих учнів, — поезію. Учениці Руденківської школи під музику читають вірші про осінь. Сумні та напрочуд гарні. Дівчинці-«Первоцвіту» дуже подобається.
Далі слово беруть гості свята. Директор Новосанжарського БДЮТ Наталія Дашко, яка 5 років тому участувала у створенні районної літстудії, поділилась своїми враженнями:
— Ви погляньте, як виросли за ці п’ять років наші діти. Фізично і творчо. Як красиво і з почуттям вони читають поезію.
Переповненим гордості за членів літстудії був виступ і директора Руденківської школи Андрія Дігтяря. Він пообіцяв, що і надалі усіляко буде підтримувати розвиток творчих здібностей у школярів.
Після вітального виступу членам районної літстудії з усього району вручили дипломи від районного відділу освіти. Потім гості свята послухали вірші руденківського поета Андрія Любка.
— Кожна осінь є особливою, — сказав у своєму виступі Андрій Романович. — Я вам прочитаю три свої різні поезії про цю пору року.
Далі діляться своєю творчістю інші гості свята. Микола та Лариса Призови співають пісні, Катерина Коровайна читає власні вірші.
Нарешті настає черга так званого «Поетичного кола». Мікрофон іде у зал і кожен з членів районної студії ділиться своєю творчістю. Звучать сумні вірші та весела проза. Усі виступи емоційні й талановиті, але найбільше чомусь запам’ятовується поезія новосанжарки Насті Вакули. Її вірші звучать дуже по-дорослому, у них чується і крик душі і голос серця. І стає зрозумілим, що навіть тільки заради цих віршів варто було п’ять років тому створювати цю студію. А віршів цих було дуже багато. І завдяки студії вони були почуті чи й надруковані у збірках.
Завершується свято запаленням п’ятьох символічних свічок на іменинному тортові. По шматочку його скуштував кожен гість свята. На прощання старі й нові друзі обіцяли незабаром зустрітися знову. І, звичайно ж, почитати свої твори.
