Нижче ми не будемо займатись демагогією на тему «Продаж землі — благо чи горе для українських селян». Дискусія, яка нині відбувається у суспільстві, є досить безпредметною і неаргументованою. Дійсно, ніхто не знає і не може спрогнозувати, як розвиватиметься ринок земель, до яких наслідків у стратегічній перспективі це призведе. Безумовно, реалізація конституційних прав громадян на продаж своєї власності — це добре. Інвестиції, кредити — також. Але чи задумувався хтось, чи проводив аналіз та підрахунки з приводу іншого питання. Чи є в наявності та земля, яку селяни нібито зможуть продати? Чи вистачить її для всіх продавців? І якої якості буде той товар?
Ще влітку, під час розмови із керівником ТОВ «Агросвіт», що господарює на землях Кунівської сільради, прозвучала фраза: «Ми переміряли кілька полів. У натурі землі, яка є по документах, немає, її кількість значно менша». Валерій Андрушко привів одразу кілька прикладів того, що на багатьох полях реальна кількість землі менша, аніж землі паперової. Він розповів:
— На полі, яким користується «Агросвіт», є пай одного чоловіка. Він вирішив господарювати самостійно. І під час виготовлення технічної документації разом з фахівцями почав переміряти все поле. І виявилось, що воно майже на два гектари менше, ані та кількість, яка казана в документах. А це ж чийсь пай.
Агроном господарства Анатолій Зінченко показав те поле. Розповідаючи про ситуацію, він додав:
— А он зверніть увагу на друге поле.
Сусідня земельна ділянка, на яку вказував спеціаліст, має специфічний рельєф. Посередині поля розташована глибока улоговина, майже яр. Агроном зауважив:
— Отой яр щорічно заливають талі води. Ми його навіть не засіваємо, тому що там нічого не росте. А по документах — там чийсь пай. А хто таку землю купить?
Розповів він і про іншу типову ситуацію. Одне із полів, яке обробляє «Агросвіт», розташоване на краю урвища. Щорічно ґрунт обвалюється і земельна ділянка стає на кілька метрів меншою.
А ось як ситуацію коментує колишній землевпорядник Кунівської сільської ради Світлана Зіненко:
— Коли проводилось розпаювання, ніхто не займався інвентаризацією землі. І це ситуація, типова не лише для Кунівки, а й для всієї України. Ніхто нічого не переміряв, скористались старими радянськими картами і все. Боюсь, що й під час виготовлення технічної документації до державних актів на землю ніхто нічого не мірятиме, а просто карти перемалюють.
І тоді цілком реальною може виникнути ситуація, коли продажної землі не вистачить. Скажімо, перші п’ять чи шість селян, чиї паї розташовані на конкретному полі, свою землю продадуть, а одному чи двом, тим, хто забарився, нічого не залишиться. Вони нібито й матимуть землю. Але віртуальну, паперову. Відгадайте з трьох разів, скільки за таку земельку заплатять?
Спеціалісти-земельники з державних установ погоджуються із тим, що теоретично вказані проблеми можуть виникнути. Але стверджують, що їх можна вирішити за рахунок земель запасу і в результаті проведення інвентаризації сільськогосподарських угідь. Але за чий кошт проводитиметься та інвентаризація? У держави, тим більше у сільрад, грошей на це немає. І хто буде вирубувати посадки, що розрослися, рекультивовувати яри і так далі і тому подібне? Швидше за все — власники паїв. Так що не поспішайте рахувати гроші від продажу своєї земельки. Вона може виявитись «золотою». Або взагалі — паперовою.
