1-го грудня, у День боротьби зі СНІДом, новосанжарські школярі влаштували флеш-моб, пройшли центром селища та випустили у небо кілька десятків червоних кульок.
1-го грудня у Новосанжарському НВК було незвичайним навчальним днем. Із самого ранку на стенді у центральному холі навчального закладу з’явилися агітаційні плакати, зроблені учнями школи. З їх допомогою школярі намагалися привернути увагу своїх однолітків та дорослих до проблеми СНІДу та ВІЛ-інфекції. На одному з плакатів написано: «Єдина зброя проти СНІДу — це знання та власна обережність». На іншому перелічені шляхи передачі СНІДу. «Статевим шляхом; при переливанні зараженої донорської крові; через використання одного шприца кількома особами, наприклад, наркоманами…». Добре, що діти знають цю інформацію у теорії, це повинно допомогти їм не зустрітись зі страшною хворобою на практиці.
Близько десятої години на східцях біля центрального входу в НВК з’являються зо два десятки хлопців та дівчат. Вони вишиковуються у два ряди і підіймають над головами літери, написані на листках паперу. Разом вони утворюють напис: «СНІД не обирає — обираєш ти!». Інші учні, які у цей час підіймаються і спускаються східцями, зацікавлено дивляться і читають напис. Можливо, за кілька хвилин отримана інформація вивітриться з їх голів, а, можливо, залишиться десь у глибині пам’яті і знадобиться у потрібний момент.
За півгодини понад п’ятдесят учнів виходять у внутрішній дворик школи і починають нібито хаотичну, схожу на броунівський рух, метушню. Але за кілька хвилин з’ясовується, що школярі просто займали кожен своє місце. Розташувавшись по усій ширині дворика, учні завмирають. Знизу їхню композицію прочитати дуже складно, а от з вікна четвертого поверху видно, що кожна група школярів утворює собою якусь літеру, які разом складають напис: «СНІДУ — НІ». Із вікон школи за «живими літерами» з цікавістю спостерігають інші учні. Міні-акція, безсумовно, привертає увагу, а отже — вдається.
Ще за півгодини із школи виходить гурт п’ятикласників на чолі з класним керівником. На одязі кожного учня приколота червона стрічка — символ солідарності з хворими на СНІД. У руках діти тримають різнокольорові пластикові пляшки з піском. Із їх допомогою вони створюють шумовий ефект, який привертає увагу перехожих. Час від часу колона дітей зупиняється і вони хором скандують якийсь лозунг. «Дорослі скажуть та малі: здоров’ю — так, а СНІДу — ні!», — дружно вигукують вони на площі перед райдержадміністрацією під самим пам’ятником Леніну. Перехожі з цікавістю дивляться на дітей. Хтось знімає на мобільний телефон.
— Це що за революція? — запитує чоловік років сорока, переходячи дорогу з боку «ПриватБанку».
— Це акція проти СНІДу — пояснює йому молода жінка, яка прямує у сторону бібліотеки.
Колона дітей розвертається і йде у сторону школи. Маленький хлопчик, який гуляв на площі разом із мамою, біжить слідом і намагається приєднатися до гурту. Очевидно, його приваблюють кольорові стрічки та пляшки, що так гучно шумлять. Але мама вирішує, що до школи йому ще рано, наздоганяє і забирає малого. Учні повертаються до навчально-виховного комплексу. На його території вони зустрічають гурт студентів із Полтавського університету імені Кондратюка. Ті приїздили, щоб презентувати у школі свій ВНЗ. Діти зупиняються і скандують один із лозунгів проти СНІДу, студенти у відповідь аплодують та весело сміються.
О дванадцятій знову центральною сценою стає внутрішній дворик школи. Там збираються близько шістдесяти хлопчиків та дівчаток із червоними кульками у руках. Учителі допомагають їм зайняти правильні місця, діти складають якусь композицію і присідають, тримаючи над головами кульки. З того ж таки вікна четвертого поверху ми бачимо, що разом учні утворюють велику червону стрічку. Її бачать усі, хто дивиться з вікон у внутрішній двір. І побачене не може не справити враження на учнів і педагогів. Масштабно, видовищно і красиво.
Після цього учні переходять через дорогу — у парк Матері, який розташований навпроти НВК, і там випускають повітряні кулі вгору. Ті летять, поступово віддаляючись і стаючи все меншими і меншими.
— Ви бачили, дітки, коли кулі піднялися у повітря, вони на секунду утворили нібито знак питання? — запитує учнів одна з педагогів, — Це нібито знак нам усім, так? Що треба замислитись — що можна і чого не можна робити, щоб ніколи не потрапити у біду і не захворіти на СНІД.
Діти на знак згоди хитають головами — вони зрозуміли, вони запам’ятають і обов’язково будуть обережними.
