Росла красуня 40 років і виросла на радість людям — розкішна та пишна, метрів 15 заввишки. Радувала вона зір своєю вічною зеленню і дарувала в спеку цілющу свіжість, прохолоду і затишок. Але погана їй дісталася доля за її красу.
13-го грудня прийшов у той двір, що прикрашала ялинка, злий комунсерсвісний Дід Мороз з бензопилкою і спиляв ялиноньку під корінь, потай від людей, під чиїми вікнами вона росла. Хоча добре знав, що двір і ялинка не є комунальною власністю. Ще навесні мешканці будинку по вулиці Московська, 54 звернулися до «Міської сервісної служби», щоб ті допомогли розчистити зарослі вздовж їхнього будинку. На що пан Слісаренко популярно пояснив: «Будинок цей міська рада не прийняла на свій баланс від колишньої «Сільгосптехніки», тому жодних послуг ми не надавали і надавати не будемо. А ділянки навколо будинку розподіліть між власниками квартир і обслуговуйте самі!». Це — зрозуміло. Та не зрозуміло, чому ж ви тепер прийшли у чужий двір по ялинку? Очевидно, у комунсерсвісного Діда Мороза немає ні сервісу, ні сорому, ні совісті. Є лише міськрадівська «криша», бо своя частенько кудись зникає. Чомусь наші чиновники аж занадто впевнені у своїй безкарності, аж занадто вірять у приказку: ворон ворону око не виклює. Та все одно стривожився Дід Мороз сервісний, коли люди почали скаржитися, зрозумів, що вляпався у халепу, і почав шукати «відмазку». Пішов у двір, де росла ялинка, але не для того, щоб поговорити з людьми, вибачитись, можливо, пообіцяти чимось компенсувати втрату (скажімо, щось у під’їзді підремонтувати, чи бодай оту лавочку, що стояла під ялинкою. Та ні, до такого зроду не додумається черства чиновницька душа. Не зайшов він і до колишнього працівника комунгоспу, прикутого хворобою до ліжка, щоб привітати його з Новим роком. Адже саме цей чоловік саджав і доглядав ялинку, все життя присягався, що зрубають її лише через його труп. Не дочекалися бузувіри, потопталися по живому генералові — так із повагою називали у комунгоспі того чоловіка за щирість і веселу вдачу. Так от, прийшов той Дід Мороз у двір, щоб знайти людей із «п’ятої колони». Що це за люди? У 1938 році німецький генерал Штольц рухався на повсталий Мадрид чотирма колонами і запевняв, що швидко задушить іспанську революцію, бо в самому Мадриді його чекає п’ята колона. Він мав на увазі іспанців-зрадників, провокаторів, запроданців, боягузів. На жаль, люди з «п’ятої колони» є не лише в Мадриді, а скрізь. Тому швидко знайшов їх Дід Мороз у дворі, та аж двох (як кажуть: рибак рибака…). Та якби мали совість, то вигукнули б чиновнику клич Че Гевари: «Но пасарана!» А так за копійчану особисту вигоду зрадили інтереси всього двору, підписали заяву, що просять спиляти уже спиляну ялинку. Хоча дерево росло далеко від їхніх квартир і нікому ніяких незручностей не створювало. Отак продали ялинку, як Іуда Христа.
Як жаль не сплячу, а вже мертву красуню, яка вже ніколи не прикрашатиме двір, місто. Яку просто викинуть на смітник після кінця свят. Та ще жалкіше отих людей з «п’ятої колони». Бо немає нічого принизливішого, ніж ганьба і зневага оточуючих. Жаль Діда Мороза з «сервісної», бо доведеться йому похвилюватись за своє сидіння і сідалище, адже справу про ялинку розглядатимуть слідчі райвідділу УМВС та державна інспекція з охорони навколишнього середовища в Полтавській області. А вирішиться вона, очевидно, у суді. Думаю, що ялинка обійдеться Діду значно дорожче, ніж придбати дерево у лісництві, чесним шляхом, як це роблять усі порядні люди.
З Новим роком!
Борис ГАРЕЦЬ
Від редакції
Отримавши такого сердитого листа, ми вирішили його перевірити. Для початку завітали до згаданого будинку по вулиці Московській, у дворі якого росла злощасна ялинка. Дійсно, буквально за метр від фундаменту залишився свіжий пеньок.
А от самі мешканці будинку, як виявилось, не надто переймаються долею ялинки. Щоправда, поговорити вдалося далеко не з усіма: когось не було вдома, хтось не відкрив двері. Одна молода жінка сказала: «Я тут взагалі не приписана, лише квартиру винаймаю. Якоїсь особливої проблеми із спиляною ялинкою не бачу». Інша, значно старша, розповіла: «До мене міліція приходила. Я їм сказала те, що й вам кажу: хто і коли пиляв — не бачила. Я особисто нікому і ні за що не скаржилась».
Уже через кілька годин на мобільний кореспондента зателефонували. Говорила жінка: «Мені сказали, що Ви приходили, про ялинку розпитували. Ціла біда з тим деревом, міліціонери щось шукають, кореспонденти розпитують. А чого ніхто не говорить, що вона людям заважала, що гілля почало шифер на даху ламати. Ви краще напишіть і скажіть у міській раді, що тут потрібно ще пару каштанів спиляти». Потім трубку взяв чоловік: «Да, я просив, щоб дерево спиляли. І не лише я, бо воно заважало. Можу все це підтвердити. А якщо кожного писаку в місті питати, що владі робити, — порядку не буде. Столітні дерева пиляють, так що, дозволу питати в тих, хто їх садив?»
Міський голова Олександр Ісип знає про пристрасті, які несподівано розгорілись навколо спиляної ялинки. І коментує ситуацію із олімпійським спокоєм. Він говорить: «Я знаю про ситуацію, знаю, що один із мешканців будинку звернувся до правоохоронців та в інші контролюючі органи. Ось тепер знаю, що він звернувся і в ЗМІ. І вважаю це нормальним розвитком подій. Чоловік використовує своє конституційне право на звернення. І, як у будь-якій правовій державі, державні органи починають розслідування, преса реагує. Це чудово, це означає, що влада під контролем громадськості. Інша справа — чи заслуговує ця історія на подібну увагу? Міській владі хвилюватись нічого, адже на моє тверде переконання ніхто вимог законодавства не порушував. Щодо ялинки, то до нас і до комунальників люди неодноразово звертались в усній формі з прохання прибрати дерево. А потім звернулись ще й у письмовій. Ну, а щодо емоцій… Вони уляжуться. А кобелячани, як відомо, дуже розумні і розважливі люди, вони розберуться, хто дійсно опікується інтересами громади, а хто задовольняє власні егоїстичні амбіції. Більше тут сказати нічого».
P.S. Уже коли номер був майже готовий до друку, до редакції вчергове зателефонували з приводу «ялинкової» теми. Мешканка будинку заявила: «Я була однією з тих людей, хто цю ялинку садив. І я ж ще влітку прохала, щоб її спиляли. Тепер ялинка радуватиме дітей і дорослих під час свята. А ми зможемо біля будинку клумбу посадити. Ті ж люди, які найбільше обурюються, у свій час відра води під те дерево не вилили».
