Житель Кобеляк напередодні Нового року був викликаний до Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ. За його словами, після цього візиту він ледве не втратив зір.
Катують чи ні в міліції? Отримують зізнання за допомогою дедуктивного методу Шерлока Холмса чи вибивають їх силою? Ці питання, на жаль, є актуальними для українського сьогодення. Згідно з неофіційною статистикою, кожен третій затриманий за підозрою у скоєнні злочину заявляє про те, що до нього застосовували недозволені методи ведення слідства.
До редакції «ЕХО» досить рідко, але теж звертаються жителі району з заявами про те, що їх чи родичів та знайомих били або катували місцеві міліціонери. Та майже у 100 відсотках випадків подібні звернення закінчуються нічим. Адже люди не зважуються робити подібні заяви відкрито і публічно, вимагають не називати їх прізвищ. При цьому вони ще й не звертаються у прокуратуру та до медиків, які б засвідчили факт тілесних ушкоджень. Ну і як реагувати на заяву приблизно такого змісту: «Напишіть, що мене побили мєнти. Тільки я вам такого не казав»? У кращому випадку — поспівчувати та побажати найшвидшого одужання.
Житель Кобеляк Олександр Сабадир зважився заявити про катування в міліції публічно. Крім звернення до журналістів, він написав скаргу у районну прокуратуру. За його словами, події розгортались наступним чином.
30 грудня вже минулого 2011 року між 12-ю і 13-ю годинами дня він знаходився у одному із міських барів. На мобільний Олександра зателефонував один із співробітників Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ. Міліціонер сказав, що знаходиться вдома у Сашка. Потім приїхав до кафе і повідомив, що Олександра чекають у райвідділі. Напередодні Сабадир став учасником конфлікту в іншому міському кафе. І тому він погодився проїхати у райвідділ для дачі пояснень. Там йому запропонували підписати протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. Олександр відмовився це робити. За його словами, в документі було чимало зайвого. Тобто того, що він не робив. Відмовився чоловік і писати пояснення. У принципі — рядова ситуація. У такому випадку міліціонери повинні просто написати: «Від дачі пояснень відмовився». Але далі сталося несподіване.
Говорить Олександр Сабадир: «Розмова була у кімнаті дільничних. Міліціонерів було четверо. Усі молоді, я нікого з них не знаю. Мене з-за спини покликали. Я обернувся і мені в очі бризнули газом».
Від несподіванки і болю Олександр упав на підлогу. Почав кричати. Від нього й далі вимагали підписати протокол. Він сказав: «Як же я підпишу, коли нічого не бачу». Спробував відкрити очі і отримав нову порцію газу в обличчя. Так повторилося ще кілька разів. Олександр кричав: «Або закривайте мене, або відпускайте. А підписувати нічого не буду!». Увесь цей час він лежав на підлозі. Врешті-решт зумів додзвонитися до своєї дружини і попросив, щоб його забрали з райвідділу. До кімнати зайшов співробітник карного розшуку Іван Савченко. Він сказав: «Ну шо ви тут творите!» Потім допоміг Сабадирю піднятися і вивів із кімнати. За словами Сашка, від одного із міліціонерів тхнуло алкоголем. Потім приїхав брат дружини і забрав його з райвідділу.
Трішки оклигавши, Олександр зателефонував у чергову частину райвідділу внутрішніх справ. Він знав, що всі телефонні розмови там фіксуються на звукозаписуючі пристрої. І заявив: «Зафіксуйте, що ваші чуть не випекли мені очі». Увечері того ж дня до нього додому приїхали співробітники міліції. Вони казали: «Ти шо оце набалакав. Тепер у чоловіка проблеми по роботі будуть». Сабадиря змусили написати заяву. Що він претензій до правоохоронців не має. А очі та обличчя пошкодив, наштрикнувшись на гілочки. 31 грудня його знову викликали до райвідділу міліції. Він туди з’їздив. Але ні з ким там не говорив. Каже, що ні з ким було. Свята були зіпсовані. Перші три дні майже не відкривав очей.
Ми говорили з Олександром у нього вдома. Після злощасного інциденту минуло вже сім днів. Та очі в нього все ще сльозились. Він навіть не хотів фотографуватись. Казав: «У мене вигляд такий страшний. Подумають, що з перепою». На жаль, за допомогою до медиків Сабадир не звертався. Не запам’ятав він і прізвищ своїх кривдників. Шкодує він і про те, що коли міліціонери приїхали до нього додому, не записав розмову на диктофон. Пояснює:
— Я спочатку не хотів це діло ворушити. А потім подумав: «Та чого я буду їх жаліти. Вони ж мене не жаліли!» І вирішив написати заяву у прокуратуру. До речі, в міліції у мене заяву не прийняли.
І хоча медичного висновку про завдані ушкодження у Сабадиря немає, він говорить, що натомість є чимало свідків, котрі бачили, в якому стані його забирали із райвідділу.
А ось Віра Гомонюк, інспектор з роботи з громадськістю Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ, категорично заперечує твердження Олександра Сабадиря про те, що його катували і відмовились прийняти заяву. Вона говорить:
— Зараз такого не буває, щоб відмовились прийняти від громадянина заяву. Більше того, по ній уже й розслідування провели. Є письмові покази Сабадиря про те, що він обмовиви працівників міліції, перебуваючи в стані афекту. До речі, щодо цього й кримінальна срава вже порушена за хуліганство. Адже конфлікт у кафе за його участю закінчився збитками на 2500 гривень. І ці його дії зафіксували камери відеонагляду. А те, що він журналістам говорить і пише… Це його право, але все це голослівно і бездоказово.
Уже в неофіційній бесіді один із міліціонерів додав:
— Це він так думає захищатись. Мовляв, ви справу закрийте, а я ніде не скаржитимусь. Але це йому не допоможе.
Кобеляцька прокуратура розпочала за цим фактом перевірку. Але офіційного її результату поки що немає. Сам же Олександр Сабадир станом на 10 січня так і не звернувся за обстеженням до лікарів. Це різко погіршує його шанси довести свою правоту.
Ми ж у свою чергу будемо й надалі відслідковувати подальший розвиток подій.
Як уберегтися від катувань? Універсальні поради від правозахисника
— Коли ви спілкуєтесь з будь-ким із міліції, починаючи від офіцера ДАІ і закінчуючи дільничним міліціонером чи ППС — обов’язково просіть, аби міліціонер пред’явив посвідчення. Перепишіть або запам’ятайте прізвище, ім’я, звання та підрозділ МВС — як правило це зменшує ризик свавілля відносно вас на 50 %. У разі відмови міліціонера не спілкуйтеся з ним взагалі — ви йому нічим не зобов’язані.
— Ніколи нічого не підписуйте (особливо не читаючи), не порадившись із вашим юристом та/або адвокатом. Це вбереже вас від багатьох неприємностей. Загалом, відмова щось підписати створює додаткові труднощі (треба шукати понятих, свідків тощо).
— Якщо вас викликають у міліцію «поговорити» — ніколи не можна йти туди самому. Потрібно порадитися з адвокатом, чи туди взагалі йти (нехай надсилають повістку).
— Якщо вас викликають у якості свідка — ви повинні знати, що можете наполягати на тому, аби під час бесіди в міліції з вами був присутній адвокат, якого запросили саме ви або хтось із ваших близьких.
— Якщо вас викликають на бесіду в п’ятницю вечері — шанси того, що до вас застосовуватимуть недозволені методи зростають в рази!
— Якщо вам повідомили, що ви затримані (ви «затриманий» саме з того моменту, коли не можете самостійно покинути райвідділ) і роз’яснили ваші права — скористайтеся ними! Зокрема, дуже корисними для вас стануть право зберігати мовчання (принаймні до приїзду адвоката), а також право не свідчити проти своїх рідних і близьких — ст. 63 Конституції України, наступне — право на один телефонний дзвінок. Повідомте батькам, дружині-чоловіку, другу, колезі про те, де ви знаходитесь, і що вам потрібна допомога. Попросіть найняти кваліфікованого адвоката. Не давайте жодних свідчень до приїзду вашого захисника. Усе це дозволить вам у більшості випадків уникнути долі тих, кого катували.
Якщо вас катували…
— Потрібно звернутися до лікарів за медичною допомогою — викликати «швидку».
— Далі — зателефонувати знайомому адвокату і повідомити про те, що сталося. Він допоможе зібрати докази катувань і скласти заяву — скаргу до прокуратури.
— Сфотографуйте сліди побоїв на тілі на цифровий та плівковий (за змоги) фотоапарати, запишіть усе на відео. Усе це стане доказами застосування відносно вас неправомірних дій співробітників міліції.
— Далі все це передається до прокуратури разом із заявою в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України. Прокуратура має надати правову оцінку дій «перевертнів» і винести відповідне рішення.
— У разі незгоди «відмовний» матеріал оскаржується в суді чи прокуратурі вищої інстанції. Практика показує, що суд в 90 % таких випадків стає на бік скаржників.
